Підсумки сезону: Потійко, Мішин, Ларенс

Продовжуємо аналізувати сезон, що минає, з точки зору українських екіпажів, які стартували в закордонних змаганнях.

На перший погляд, підбити підсумки нинішнього сезону для Сергія Потійка досить легко – все ж українець провів чотири сезони поспіль за кермом прототипу Škoda Fabia Rally2-Kit від литовської команди Proracing Rally Team (переважно у Балтії, з окремими візитами до Фінляндії). Тобто, порівняти, здавалося б, є з чим. Насправді ж, 2024 рік приніс чимало помітних змін – як у програмах виступів Потійка, так і загалом у місцевих балтійських ралі.

Щоб відзначити певні тенденції, варто уважніше відстежити всі балтійські «траєкторії» українця. Залишимо за дужками стрімкий набіг у 2018 році, коли Сергій Потійко з Іваном Мішиним на Mitsubishi Lancer Evo X взяли участь у двох національних чемпіонатах, причому з досить контрастними результатами – тринадцяте місце в Латвії, подіум в Литві. Фактично, серйозна робота з підкорення балтійських трас почалась лише в 2021 році, який повністю пішов на підготовку та знайомство з новим автомобілем Škoda Fabia Rally2-Kit. І тільки після того почались повноцінні програми, з прицілом в першу чергу на чемпіонат Литви в групі LARČ3.

Цікаво, що кожен з трьох наступних сезонів складався за різними сценаріями. У 2022 році всі зусилля були зосереджені на литовській першості – в LARČ3 Сергій Потійко четвертий серед пілотів, Іван Мішин третій серед штурманів. У 2023 році до програми був доданий чемпіонат Латвії плюс половина сезону (три старти) в естонській першості. Ця битва на два з половиною фронти принесла досить цікавий ефект: в Литві було повторення торішнього результату (Потійко четвертий серед пілотів у LARČ3, Мішин третій серед штурманів), в Латвії – підсумкова перемога в заліку майже аналогічної групи LRČ3, а в Естонії, попри неповний сезон – підсумкова п’ята позиція в дивізіоні EMV2 (спільному для R5/Rally2, R4/Rally2-Kit, S2000 та NR4).

Сезон 2024 року зі самого початку складався досить незвично. Перш за все, з кола інтересів Сергія фактично випала Латвія – на латвійських трасах він тепер стартував лише в тому випадку, коли місцеві ралі мали статус спільних раундів з естонською першістю, яка, натомість, стала пріоритетною. При цьому Потійко чітко відокремив дві зовсім різні програми – якщо в чемпіонаті Литви він традиційно виступав з українським штурманом Іваном Мішиним, то в чемпіонаті Естонії весь сезон провів виключно з естонцем Сергієм Ларенсом, який свого часу виграв всі три балтійських чемпіонати з Валерієм Горбанем. На додачу до цього українець розпочав рік під звичним прапором Proracing Rally Team, але пізніше протягом сезону захищав також кольори Abepa ST-Sport.

Підсумкові результати трохи здивували… Чемпіонат Литви вчергове перетворився для Потійка на якийсь «зачарований бар’єр» – чергова поразка в боротьбі за подіум, третій рік поспіль четверте місце в групі LARČ3 (цього разу Мішин завершив сезон на тій ж само позиції, що й його пілот). Зате чемпіонат Естонії приніс чимало важливих подій. Перш за все, екіпаж Сергія Потійка та Сергія Ларенса за підсумками сезону здобув «бронзу» в вищому дивізіоні EMV2 (причому, стартуючи на Škoda Fabia Rally2-Kit, він мусив протистояти суперникам на швидших і сучасніших Rally2). Другою важливою подією став дебют українця за кермом Škoda Fabia R5 під час Humus Paide Ralli – це була чудова можливість оцінити різницю між R5/Rally2 і R4/Rally2-Kit.

Якщо взяти кожен з цих трьох сезонів окремо, кожного разу отримуємо різну картину – відповідно до пріоритетів і досягнень у той чи інший рік. А от коли зібрати докупи весь цей трирічний період (2022-2024), то можна помітити одну головну особливість – загалом виступи Сергія Потійка нагадують «плато», коли все вирішує стабільність екіпажу. Враховуючи, що кількість сходів з траси в українця помітно зменшилась, цей чинник приносить результат – що підтверджують і три поспіль четверті позиції в литовській групі LARČ3, і перемога в латвійській LRČ3, і «бронза» в естонській EMV2.

Але зараз у балтійських ралі тривають досить радикальні процеси – чергова хвиля нових гравців (адже Балтія давно перетворилася на «полігон» для юніорів майже з усієї Європи) та подальше інтенсивне оновлення технічного парку. Все це призводить до того, що стабільність є насправді ефективною лише до певного рівня – надалі цей фактор потрібно «доповнювати» певним зростанням швидкості на трасі. Варіантів для цього насправді небагато – або перехід на техніку більш високого рівня (тобто Rally2), або пошук додаткових внутрішніх резервів екіпажу/команди (тести, тренування з топовими пілотами, максимальне вдосконалення стенограми).

Щодо другого шляху, то, можливо, кроком в цьому напрямку якраз і стала співпраця з досвідченим Ларенсом. Адже новий штурман – це й новий досвід, і модернізація стенограми, і зміна сприйняття траси. Якщо ж говорити про ралійну техніку, то це набагато складніше питання. Свого часу автомобілі R4/Rally2-Kit дійсно були непоганим «проміжним» варіантом перед можливим переходом екіпажу на рівень Rally2. Але зараз цю вкрай нечисленну категорію (менш ніж три десятки автомобілів у всьому світі) у Балтії міцно «затиснули» з двох боків – з одного сучасні міжнародні Rally3, з іншого численні прототипи, які за своїми параметрами часом не надто поступаються Rally2. При цьому, що Rally3, що прототипи активно модернізуються щороку – на відміну від R4/Rally2-Kit з їх давно «закостенілою» омологацією, яку FIA вже не бачить сенсу суттєво оновлювати.

Якщо припустити, що Сергій Потійко продовжить виступи на Škoda Fabia Rally2-Kit, то основним варіантом для цього і далі залишаться чемпіонати Литви (LARČ3) та Латвії (LRČ3). Вихід з цією технікою на міжнародний рівень «зачинений» майже повністю – в ERC ще два роки тому через мізерну кількість учасників ліквідували відповідний залік, у WRC окремого заліку для R4/Rally2-Kit ніколи й не існувало. Відтак, будь-яка спроба поткнутися з цим автомобілем на рівень ERC або WRC призведе до негайного скерування в спільний залік RC2 до техніки Rally2 – з відповідними «шансами» хоч на якийсь помітний успіх… Навіть пілотам класу Мартіньша Сескса на етапах чемпіонату Європи не вдавалося за кермом Rally2-Kit стрибнути вище сьомої позиції в абсолюті.

Чи не єдиний цікавий варіант невеликої міжнародної програми на 2025 рік – це «ветеранський» WRC Masters Cup для пілотів у віці від 50 років, де можуть бути номіновані учасники на техніці RC2 (Rally2, Rally2-Kit), RC3 (Rally3), RC4 (R3, Rally4), RC5 (Rally5) і RGT. Оскільки у FIA начебто не планують скасовувати цей залік наступного року, для Потійка є цілком реальна можливість за нагоди поборотися за очки в цьому заліку та «засвітити» український прапор в турнірних таблицях чемпіонату світу. Як варіант, це може бути старт на одному з літніх етапів WRC Masters Cup – в Естонії чи Фінляндії.

Якщо ж розглянути варіант переходу на вищий технічний рівень (автомобіль категорії R5/Rally2), то в цьому випадку будь-який екіпаж зіткнеться з низкою нових викликів. Перш за все, виникає питання бюджету – програма виступів на R5/Rally2 помітно дорожча… Плюс чимало часу піде на опанування нової техніки – додаткові тести, опанування особливостей налаштування, оновлення стенограми, певні зміни в навичках пілотування і т.д. Попри чималу «спорідненість» конструкції R4/Rally2-Kit і R5/Rally2, відмінностей може виявитися набагато більше. Тобто в цьому випадку є ризик отримати ще один «перехідний» сезон для адаптації до нової техніки, як це вже було в 2021 році – і за такого перебігу подій розмову про старти в ERC чи WRC вести буде аж надто зарано.