Ралі «Трембіта»: потрійна дуель

Чи не найцікавішою боротьбою на ралі «Трембіта» була «потрійна дуель», що розгорнулась середи лідерів моноприводу.

Фактично, з початку весни ми чекали на те, коли в українському чемпіонаті стартує найсвіжіший з наявних монопривідних автомобілів, Peugeot 208 R2 під керуванням Станіслава Прусса та Михайла Горшкова. Менша потужність двигуна цієї машини порівняно з однокласниками (Honda Civic Type-R та BMW 318i) теоретично мала компенсуватись меншою вагою та кращою керованістю – однак що буде на практиці, ніхто не знав. До того ж, через різні обставини дебют 208-го постійно відкладався, що тільки підвищувало градус інтриги в цьому питанні.

Аж ось на «Трембіті» Станіслав Прусс вийшов на старт – і одразу виграв дві глядацькі спецділянки (щоправда, з мінімальною перевагою трохи більше, ніж в одну секунду). Втім, по трохи нервовій поведінці машини було видно, що налаштування підвіски були неідеальними – і це далося взнаки одразу, як тільки розпочалася недільна частина ралі. Під потужними атаками Сергія Івченка та Сергія Рудьковського Прусс відкотився спочатку на другу, а тоді й на третю позицію в класі 2WD Open. Після першої секції відстань від лідера складала вже понад 13 секунд – ніщо порівняно з розривами в повному приводі, але все ж таки доволі багато.

Як пояснив після фінішу Станіслав Прусс, змінити налаштування він намагався ще вранці, на першому сервісі неділі – але 10 хвилин не вистачило, аби зробити все, як мало би бути. І тільки на другому сервісі дня, який тривав 45 хвилин, одесити зуміли отримати від машини саме те, чого прагнули.

Результат не змусив себе чекати: вже після СД 7 та 8 Прусс повернувся на першу сходинку в класі, відігравши в Рудьковського більше 16 секунд. Щодо Івченка, то йому певною мірою не пощастило – на СД8 виникла проблема з електрикою. І хоча пілот просто блискавично зумів полагодити машину під час зупинки просто в глядацькій зоні, втрачені на цьому півтори хвилини фактично позбавили його шансів здобути першу перемогу на «сівіку». Втім, цілком очевидно, що харків’янин з кожною гонкою встановлює дедалі кращі стосунки зі своєю новою машиною; тож перемога видається виключно справою часу.

Четвертою та останньою в класі 2WD Open фінішувала Зуліхан Біджанова, яка поки що може протиставити лідерам виключно стабільність, але не швидкість. Втім, це приносить свої плоди: наразі за підсумками трьох етапів Зуля посідає третю сходинку в турнірній таблиці класу. Скоріше за все, такий стан не триватиме до кінця чемпіонату – але віддати належне наполегливій дівчині ми маємо.

Стабільність та надійність техніки є також основним козирем лідера класу 2WD, Валерія Терещенка, який знов, вдруге поспіль довів свій Daewoo Lanos до перемоги. Єдиний з представників класу, хто фінішував без допомоги системи Rally2, Валерій не виграв жодної спецділянки – але показав кращий підсумковий результат. Натомість переможці окремих спецділянок Микола Соболєв, Надія Соболєва та Андрій Волошин або не зуміли дістатись фінішу, або втратили дуже багато часу через штрафи за пропущені СД. Наразі виступ Терещенка вкотре демонструє нам всім, що в ралі, на відміну від інших дисциплін автомобільного спорту, самої лише високої швидкості не завжди вистачає для перемоги…

Особливо шкода, що вдруге в цьому чемпіонаті не зміг фінішувати досвідчений Микола Соболєв, якого, точно як і в Херсоні, знов підвів двигун. Траєкторії знаного майстра на перших спецділянках були настільки продуманими, що їх хотілось зафіксувати просто на гравії, щоби потім показати решті учасників ралі. Але поки що нам доводиться лише сподіватись на те, що пілот зможе вирішити технічні проблеми до старту наступного етапу чемпіонату, ралі «Маріуполь», яке є для нього майже домашнім.

Для завершення розмови про монопривід відзначимо, що на «Трембіті» сталась досить незвична подія – а саме, жоден з трьох учасників Rally Legends не зміг подолати повну дистанцію цього заліку (навіть попри те, що вона, як і на попередніх гонках, складала трохи більше половини загального маршруту). І Надія Соболєва, і Максим Шиков, і Михайло Луцяк зійшли з траси задовго до СД6, на якому мала закінчитись боротьба «легенд» – тож турнірне становище в цьому заліку жодним чином не змінилось.