Для українських прихильників ралі головною подією сезону 2024 року, беззаперечно, став успіх жіночого екіпажу Надії Соболевої та Тетяни Кравцової – вони стали чемпіонками Латвії в заліковій групі LRČ3 (для техніки Rally2-Kit, Rally3, NR4 і різноманітних варіацій на базі NR4)! Цікаво, що вже вдруге поспіль у групі LRČ3 найсильнішими стають представники України – торік перемогою в цій категорії відзначилися Сергій Потійко й Іван Мішин. Безумовно, найвищими досягненнями залишаються тріумфи Валерія Горбаня, який свого часу став автором насправді ефектної серії перемог в усіх трьох національних чемпіонатах Балтії – в Латвії (2018), Естонії (2018) та Литві (2021). Втім, нинішній латвійський успіх дуету Надії Соболевої та Тетяни Кравцової став помітною подією не тільки для українських, а й для балтійських уболівальників – все ж не часто національним чемпіоном в одній з ключових залікових груп стає жіночий екіпаж!
Від редакції: Значення цієї перемоги важко переоцінити, зокрема, й з урахуванням поточної ситуації в українському ралі. Відсутність домашніх змагань третій рік поспіль в будь-якому разі веде до занепаду дисципліни і зниження інтересу до неї в широкого загалу вболівальників. Натомість, міжнародні, хай і поодинокі, успіхи українців дають надію на те, що час відродження неодмінно прийде. Тож, крім статистичної, варто враховувати ще й психологічну важливість вдалих виступів Надії та Тетяни.
Коли торік в листопаді дует Соболева-Кравцова досить несподівано стартував на німецькому Int. ADMV Lausitz Rallye на повнопривідній Škoda Fabia Rally2-Kit (фінішували 19-ми абсолюті та шостими в класі RC2), мало хто міг уявити, що цей експеримент отримає таке результативне продовження. Бо насправді це непросте випробування для екіпажу – повернення до автоспорту після дворічної перерви, дебют Соболевої на техніці з повним приводом, регулярна участь у зарубіжних серіях (тобто перехід до зовсім іншої системи змагань з усіма супутніми складнощами, починаючи від мовного бар’єру)…
Та ж зміна техніки перетворюється на чималий виклик, особливо коли екіпаж фактично «перестрибує» через кілька рівнів – бо існує, м’яко кажучи, суттєва різниця між ВАЗ-2113 і Škoda Fabia Rally2-Kit. Це потребує повної переоцінки та ревізії поточних навичок пілотування ралійної техніки – при цьому чимало клопотів виникає навіть не через відмінності керування автомобілями з переднім і повним приводом… Перш за все, повністю міняється сприйняття автомобіля та його поведінки в тих чи інших умовах – чимало попередніх стереотипів, «закарбованих» під час виступів на моноприводів, можуть призвести до хибної оцінки стану техніки під час змагання. Тобто сам процес ментальної адаптації – то окремий квест.
Найцікавіше, що Тетяна Кравцова вже мала подібний досвід, коли її екіпаж після багатьох років виступів у моноприводі вирішив перейти до повного приводу та мусив практично з нуля опановувати чимало відповідних особливостей. Це сталося в 2010 році, коли екіпаж Миколи Соболева (батька Надії) та Тетяни Кравцової пересів з ВАЗ-2113 (на якому в 2009 році здобули «бронзу» в чемпіонату України в абсолюті) на Mitsubishi Lancer Evo VII. Тоді на екіпаж чекали чимало випробувань і проблем – протягом трьох років 13 стартів на українських ралі принесли дуже контрастні результати (вісім сходів і три п’яті позиції).
Сезон 2024 року для екіпажу Соболевої та Кравцової складався з двох абсолютно різних частин – зимової та літньої. При цьому відрізнялися не тільки пори року, а й технічні періоди. Адже в січні-лютому вони тричі стартували на зимових ралі в Фінляндії та Латвії на Škoda Fabia Rally2-Kit (від команди Proracing Rally Team), а після тривалої весняної перерви в травні пересіли на Ford Fiesta Rally3 (за підтримки команди Baltic Motorsport Promotion). Звичайно, можна вважати, що Škoda Fabia Rally2-Kit і Ford Fiesta Rally3 є досить близькими за своїми основними характеристиками (недарма їх у чемпіонатах Латвії та Литви скеровують до однієї залікової групи), але насправді ці автомобілі від початку проєктувалися на різних засадах і концепціях. Тобто зміна техніки все одно вимагала певних і відчутних зусиль з адаптації.
Цього року навіть була певна закономірність – перші старти що на Škoda, що на Ford завершувалися відчутними невдачами. На січневому фінському SM Auto Sorsa Riihimäki-ralli (перше в житті зимове ралі для Соболевої, та ще й на повному приводі) стався насправді прикрий інцидент, коли екіпаж на дорожній секції відхилився від маршруту та був негайно виключений зі змагання. У травні дебютний старт за кермом Ford Fiesta Rally3 на литовському спринтерському Rally Visaginas приніс ще більш прикру історію – екіпаж нібито непогано адаптувався до нового автомобіля, претендував на фініш у Топ-20, але вилетів з траси на фінальній спецділянці! Це був досить болісний, але насправді корисний досвід – після цього екіпаж Соболевої та Кравцової подібних помилок не припускався та демонстрував чудову стабільність.
Пріоритетом був чемпіонат Латвії, де український екіпаж виступав в «універсальній» групі LRČ3, в якій очки можна було здобувати як на Škoda Fabia Rally2-Kit, так і на Ford Fiesta Rally3. Своєрідним «бонусом» стала боротьба за очки на окремих етапах чемпіонату Естонії, який цього року мав аж чотири спільних раунди з латвійською першістю. Регламент чемпіонату Латвії був насправді сприятливим для стабільних екіпажів – у залік за підсумками сезону йшли всі без винятку раунди, без «мінусування» одного чи двох гірших результатів. І Соболева з Кравцовою цей фактор використали найкращим чином – шість етапів, шість успішних фінішів, чотири подіуми в своїй категорії. Фінальний підсумок – вони здобули найбільше очок у своїй категорії та стали чемпіонами Латвії! На додачу до цього вони стали сьомими в чемпіонаті Естонії в заліку групи EMV3 (окремий залік для Rally3) – тут вистачило трьох стартів.
Втім, вже зараз виникає питання – якщо Соболевій і Кравцовій наступного року вдасться реалізувати подібну програму виступів, то в якому напрямі рухатися далі? Варіант з підвищенням до Rally2 можна на якийсь час відставити подалі як відверто передчасний – то вже зовсім інша ліга, з абсолютно неспівставним рівнем конкуренції та витрат на участь. Тим більш, треба бути об’єктивним – екіпаж ще не навчився повністю використовувати реальний потенціал автомобіля Ford Fiesta Rally3. Тому найбільш логічним кроком є черговий сезон на цьому автомобілі – вже з відповідним оновленням загальної мети на сезон.
Перший варіант – залишитися в чемпіонаті Латвії та продовжити боротьбу в групі LRČ3. Все ж екіпаж уже досить непогано знайомий з тутешніми трасами, тому матиме більше простору для подальшого розвитку – робота з налаштуваннями техніки, модернізація стенограми, вдосконалення навичок пілотування. Тобто це аж ніяк не буде «стоянням на одному місці» – хоча б тому, що в спорті часом навіть легше здобути чемпіонський титул, ніж потім захистити його. Напевно, крім захисту титулу в заліковій групі, варто ще зосередитися на покращенні результатів у абсолюті. Бо вже є точка відліку для подальшого порівняння – за підсумками сезону 2024 року українки стали 12-ми в абсолюті з 30,9 очками.
Другий варіант – повний сезон у чемпіонаті Естонії. На відміну від латвійської першості зі «змішаною» групою LRČ3, в Естонії створена «дистильована» залікова група EMV3, призначена тільки для техніки Rally3. Тут теж може бути цікава боротьба, коли всі учасники конкурують на максимально рівних за рівнем підготовки автомобілях. В резерві є ще чемпіонат Литви, в якому залікова група LARČ3 за переліком допущеної техніки майже не відрізняється від латвійської LRČ3. Але більш детальний розгляд варіантів на наступний сезон краще відкласти до того часу, коли будуть опубліковані календарі та регламенти всіх національних чемпіонатів Балтії. Бо ралійні комітети цілком можуть під час міжсезоння впровадити суттєві зміни в регламентах – з врахуванням поточних тенденцій у місцевих ралі.
Теоретично, може бути ще невеликий міжнародний «додаток» до національної програми – один або два старти в чемпіонаті Європи в заліку ERC3 (Rally3). Правда, подейкують, що в 2025 році в календарі ERC не буде раунду в Латвії… Але все одно залишаються варіанти з одиничним виїздом на етап чемпіонату Європи в Польщі чи Швеції – тут все залежить від можливостей команди та логістики.
Фото © Сергій Ларенс, Володимир Некрасов, Едгарс Леоновс, Гері Кевін Кром
