Ралійний липень: що було й що буде?

Через певні технічні причини ми не приділили уваги кільком виступам українських спортсменів протягом липня – тож виправляємось і розповідаємо.

Місяць почався з чергового старту Сергія Потійка та Івана Мішина в Литві – на Rally Lazdijai, яке було третім етапом національного чемпіонату цієї країни. Більшу частину гонки наш екіпаж провів на шостій позицій в заліку класу LARC3, а на передостанньому допі навіть вийшов на п’яте місце через схід польського пілота Адріана Ржезніка. Беручи до уваги те, що на старт в даному класі вийшло 13 екіпажів, результат українців можна назвати цілком впевненим – тим більше, що це вже сьоме ралі поспіль цього року, в якому Сергій та Іван долають всі 100% дистанції.

Цікаво подивитись на турнірне становище в заліку чемпіонату Литви на його екваторі – адже попереду у спортсменів лишилось також три етапи. Отже, на даний час Сергій Потійко посідає четверту сходинку в заліку класу LARC3 з дуже непоганими шансами на потрапляння в призову трійку. Об’єктивно, Вайдотас Пашкевічюс, який випереджає Потійка на три залікові бали, не виглядає недосяжним суперником – навпаки, на двох етапах з трьох він фінішував на позицій гіршій, аніж його український конкурент. А от щодо двох лідерів заліку, Емілса Блумса та Маріуса Вегеле, то якраз вони стабільно випереджають Сергія Потійка за темпом, і сподіватись на те, що хтось із них раптово уповільниться, марно.

Якщо в чемпіонатах Литви та Латвії наші співвітчизники мають цілком конкретні турнірні задачі, то доволі неочікуваний візит ще одного українського пілота в Польщу носив, скоріше, розвідувальний характер. Мова йде про львів’янина Дмитра Захарова, який останнім часом перед війною був частіше помічений в гірських гонках, аніж в ралі. За три попередні роки Дмитро лиш раз вийшов на старт ралійного змагання (це було Ралі Трембіта 2020 року), тож виїзд на Rajd Malopolski, очевидно, мав бути для нього певною перевіркою власної спортивної форми та технічного стану автомобіля. Логічно, що для цього було обрано гонку з асфальтовим покриттям, яке краще підходить як пілоту, так і його Honda Civic Type-R.

Втім, крім спортивної складової, наші земляки переслідували і ще одну, більш благородну ціль – зібрати кошти на одну з ініціатив благодійної організації UAID Foundation. Як зазначила команда IT is Racing в своєму прес-релізі, «…ми продумали дизайн автівки так, щоб продемонструвати польським вболівальникам і учасникам вдячність за те, як вони прийняли наших людей в найважчі часи і як вони стоять в авангарді європейських країн по всіх доленосних рішеннях для захисту України».

Дивлячись на результати виступу Захарова, якому цього разу асистував його друг та колега по команді Маркіян Клименко, можна сказати, що основні завдання на гонку було виконано. Хоча й не без допомоги системи ре-старту, екіпаж дістався фінішу майже 120-кілометрового ралі, посівши при цьому третє місце в заліку класу HR4. Так, через часовий штраф кінцеве відставання від лідера вимірювалось в хвилинах – але в даному випадку це не мало великого значення; адже головнішою була суспільна місія екіпажу.

Сподіваємось, що аналогічну місію планує взяти на себе й ще один представник України, який, за чутками, також готується до повернення в ралі після великої перерви. Цього разу мова йде про добре відомого штурмана Євгена Червоненка, який, за неофіційною інформацією, готується вийти на старт в одному з італійських ралійних змагань. Можна припустити, що цим змаганням стане найближчий етап чемпіонату Європи Rally di Roma Capitale, яке відбудеться в останні вихідні липня.

Враховуючи, що 63-річний політик та штурман не брав участі в змаганнях понад сім років, його намір виглядає дещо авантюрним – втім, багато залежатиме від імені пілота, якому асистуватиме Червоненко (цього ми наразі не знаємо). Водночас, пам’ятаючи про амбіції колишнього штурмана старшого та молодшого Салюків, можна припустити, що цим пілотом навряд чи буде якийсь невідомий новачок чи навіть спортсмен середнього рівня.

Востаннє Євген Червоненко виступав на найвищому ралійному рівні восени 2015 року, коли його напарником був росіянин Олексій Лукьянюк. В ті часи автомобіль екіпажу, розфарбований в кольори українського, російського та білоруського прапорів, сприймався як певна миротворча ініціатива – хоча цілком зрозуміло, що після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну всі подібні заклики сприймалися б українцями, як знущання. Втім, немає сумнівів, що Червоненко, як політик з великим стажем, і цього разу не втратить можливості надати своєму виступу певного соціального забарвлення.