Rallye Monte-Carlo Historique дійсно має славу одного з найбільш поважних змагань серед історичних ралі – не в останню чергу завдяки зусиллям князя Монако Альберта (а раніше – його батька, князя Реньє). До речі, широковідома колекція рартитетних автомобілів, що належить Альбертові, цього року поповнилась ще одним екземпляром – відреставрованим в майстерні князя купе DB Frua, на якому в 1953 році виступав його батько… Без перебільшень, таке ставлення до історії викликає щиру повагу та захоплення – що, власне, й поєднує всіх учасників щорічного зимового Rallye Monte-Carlo Historique.
У відповідності до традицій побудовано й маршрут змагання. Починається воно з того, що всі учасники, стартуючи з різних міст Європи, збираються в призначений час в Монако – як це, власне, й було понад сто років тому, коли змагання відповідало значенню слова «rally», тобто «збір». Далі йде основна частина маршруту, яка цього року містила в собі 17 спецділянок, частково співпадаючих з дистанцією «дорослого» Rallye Monte-Carlo. Ну, й не менш традиційною є фінальна фаза події – банкет в автоклубі Монако, який відбувається фактично через тиждень після початку змагання.
Приємно, що участь в цьогорічній пригоді взяли й два екіпажі, які представляли Україну. Абсолютно очікувано одним з них був київський тандем Сергія Малика та Геннадія Вільгоцького, який виступав на автомобілі Autobianchi A-112 в III заліковій групі (автомобілі, побудовані в період між 1972 та 1976 роками). Відмітимо, що київське коріння мали не тільки пілоти, а й сама машина – адже свого часу цей Autobianchi було відреставровано в майстерні відомого спортсмена та колекціонера Сергія Чекана.
Другий екіпаж складався з Дмитра Тананевича та Олексія Гордієнка, які стартували на Porsche 924 в IV заліковій групі разом з іншими автомобілями, побудованими з 1977 по 1982 роки. Відмітимо, що поява в екіпажі Дмитра Тананевича стала несподіванкою не тільки для українських вболівальників, а й для нього самого – адже його запросили в команду буквально за кілька днів до початку змагання в якості заміни іншого пілота, якому довелось відмовитись від старту.
Однозначно доброю новиною є те, що обидва наші екіпажі успішно подолали всю дистанцію історичного ралі і посіли 50 місце в групі III (Малик/Вільгоцький) та 38 місце в групі IV (Тананевич/Гордієнко). Сама по собі присутність українських прапорів на змаганні такого масштабу – це дуже важливе свідчення того, що Україна є часткою європейської родини не тільки в політиці та економіці, але й в спорті. Тож порадіємо, що в той час, коли в українських автоспортсменів відсутня будь-яка впевненість в майбутньому, хоча б історичний напрямок продовжує жити та дарувати нам позитивній емоції.
Фото © Сергій Малик, Дмитро Тананевич
