Минулими вихідними на італійському Ралі ді Рома Капітале відбулось чергове повернення в автомобільний спорт відомого українського політика та штурмана Євгена Червоненка.
Нагадаємо тим, хто забув або не знав – штурманська кар’єра Євгена Червоненка почалась ще за часів Радянського Союзу, у 80-ті роки минулого сторіччя. Потім була майже 20-річна перерва, гучне повернення до спорту, два чемпіонські титули та звання володаря Кубку Європи в екіпажі з Олександром Салюком-молодшим, а також декілька виступів в чемпіонаті Європи разом з росіянином Олексієм Лукьянюком. І ось минулими вихідними 63-річний штурман знов повернувся в ралійний автомобіль, щоби асистувати дворазовому чемпіону Європи Лукьянюку.
З суто спортивної точки зору виступ екіпажу на Ралі ді Рома Капітале став не надто вдалим. Лукьянюк почав гонку впевнено, показуючи результати в першій п’ятірці абсолюту – але вже на п’ятій спецділянці вхопив прокол і втратив по відношенню до лідера понад п’ять хвилин, які пішли на заміну колеса. Після такої невдачі віднайти свій темп Олексію вдалось лиш наприкінці дистанції, коли він знов зміг показати п’ятий час в абсолюті. Звісно ж, для досягнення якогось вагомого результату цього було вже недостатньо; тож в підсумковому протоколі шостого етапу чемпіонату Європи екіпаж посів лиш 30-ту позицію.
Але ж, якщо зі спортивним результатом, завдяки офіційним протоколам змагання, все абсолютно прозоро, то з юридичної точки зору виступ на міжнародному змаганні екіпажу, який складається з громадян України та росії, виглядає неоднозначно. Так, широко відома антивоєнна позиція Лукьянюка, який на самому початку російського вторгнення в Україну публічно висловив своє негативне ставлення до нього (заради справедливості – чи не єдиний зі своїх колег з країни-агресора). Так, фактом є те, що в перші ж дні повномасштабної війни Олексій покинув російську федерацію, жодного разу з того часу не стартував в змаганнях під її прапором, а в римському ралі брав участь, отримавши ліцензію від автомобільної федерації Кіпру. Але ж попри все це, юридично Олексій Лукьянюк має громадянство росії – звичайно ж, якщо він на даний час від нього не відмовився.
Тут потрібно зауважити, що за декілька днів до Ралі ді Рома Капітале, коли чутки про воз’єднання даного екіпажу вже поширились ралійною спільнотою, Комісія автомобільного спорту FAU (а згодом і Президія FAU) опублікували рішення, якими визначили неприпустимою участь українських спортсменів в будь-яких командах разом з представниками росії та білорусі. Шкода, що цих рішень не було раніше – адже тепер виникає певний юридичний парадокс. Полягає він в тому, що Лукьянюк та Червоненко подавали заявку на участь у змаганні до цієї публікації – але саме ралі відбулось вже тоді, коли рішення набрало чинності.
В будь-якому разі, спільний виступ Лукьянюка та Червоненка створив певний юридичний прецедент, який, очевидно, вимагає відповідних роз'яснень від Автомобільної федерації України. Зрозуміло, що лишити даний випадок без уваги означатиме відкрити скриньку Пандори для будь-яких бажаючих повторити щось подібне. І якщо існують якісь особливі аргументи, які висвітлюють картину під іншим кутом (як, наприклад, чутки про те, що Лукьянюк планує отримати українське громадянство) – їх варто було би зробити відомими широкому загалу.
Зрештою, незрозумілим лишається тільки одне питання – чому Євген Червоненко обрав для свого повернення в спорт саме такий момент і саме такий спосіб? ОК, припустимо, що він хотів таким чином підтримати єдиного, скажімо так, «опозиційного» автогонщика з росії – але, можливо, краще було б надати ту саму підтримку комусь з українців? Невже мега-досвідчений політик не розумів, який вигляд матимуть його дії – особливо на тлі нещодавнього гучного вчинку української фехтувальниці Ольги Харлан? І чи не варто було би публічно озвучити певні аргументи прийнятого рішення, щоби заздалегідь покласти край можливим спекуляціям на цю болючу тему?
В будь-якому разі, передбачити подальший розвиток подій поки що складно. Беззаперечно, рішення та дії Євгена Червоненка та Олексія Лукьянюка – це їхня особиста справа; вони дорослі люди і мають безліч можливостей для продовження спортивної кар’єри (якщо і далі мають таке бажання). Але при цьому дуже хотілося б, щоби даний прецедент не ускладнив процедуру отримання дозволів на виступи в закордонних змаганнях іншим представникам українського автоспорту, які гідно представляють нашу країну за кордоном у цей надважкий час.
Автор © Володимир Некрасов
Фото © Rally di Roma Capitale