«Ралі в Україні»: Які ти бачиш (а, можливо, й використовуєш) засоби для реклами віртуального спорту, для залучення до нього нових учасників? Чи можливо буде ці засоби і цей досвід застосувати для популяризації реальних гонок – коли вони знов почнуть проводитись?
Жирайр Гюрунян: Кращою рекламою наших змагань і досі залишаються самі змагання. Оскільки ми діємо системно і побудували міцний організм, який працює без перебоїв, наша організація пропонує найкращі змагання з симрейсингу в Україні. Дуже важливо, зокрема, що в чемпіонатах і кубках суддівство інцидентів здійснюється онлайн, тобто тут і зараз – а це означає, що результати рішень через декілька секунд виводяться на пряму трансляцію.
Звичайно ж, у кожного водія залишається можливість після фінішу подати протест, якщо судді десь пропустили інцидент. Зважаючи на те, що у наших змаганнях постійно беруть участь 40+ водіїв, можна припустити, що суддям іноді важкувато відслідкувати всі інциденти, якщо їх багато. Крім того, у водія є можливість подати апеляцію на рішення суддів, винесене під час змагань або за результатами протестів, яку вже буде розглядати Апеляційний Суд. Тобто найголовніше – є Загальні Правила KMAMK SimRacing, а це адаптація Правил Чемпіонату Світу SRO, які дозволяють водіям зрозуміти, що тут все серйозно і ніхто не дозволить поводитися на трасі поза правилами й етикетом. І так само ці правила дозволяють впевнено брати участь у міжнародних змаганнях, бо правила майже ідентичні.
І в підсумку виходить, що на сьогодні в українського симрейсингу є тільки один потужний важіль популяризації дисципліни – прямі трансляції. Саме трансляції змагань наживо, тут і зараз, дають зрозуміти глядачу про що йдеться, побачити якісну боротьбу, роботу правил та суддів. І, зрештою, побачити як звичайний українець, якій фінішував на подуімі, отримає свою частину поваги і слави!
Звісно, ми співпрацюємо із медіа, які спеціалізуються на кіберспорті або на ігровій індустрії, але не впевнені, що це дозволяє збільшити кількість віртуальних автоспортсменів. Все ж таки, вхід у віртуальний автоспорт значно дорожче, ніж змагання у CS2, Dota і таке інше. Проте автоспорт завжди був дорогим видом спорту, тож і у кіберспорті він також залишається дорогим. Тому, з двох ніг вриватися у дисципліну ніхто не буде через цей фактор.
Отже – прямі трансляції з найкращим професійним коментатором В’ячеславом Кобржицьким і найкращим дизайнером у симрейсингу Євгеном Горбуновим поки залишаються як потужним рекламним інструментом спорту загалом, так і звітом про нашу роботу як організаторів. І тішить те, що крок за кроком команда зростає, долучаються нові люди, які роблять чудовий контент, що так само сприяє якості загального процесу.
Коментар редакції: Тут потрібно зауважити, що Жирайр має на увазі прямі трансляції виключно кільцевих змагань, оскільки зробити щось подібне для ралійної дисципліни наразі неможливо. Але, якщо відкинути нюанси, суть залишається зрозумілою: найкраща реклама змагань – це самі змагання. За умови, що вони добре організовані, цікаві та справедливі з точки зору суддівства.
«Ралі в Україні»: Ти активно (і дуууже активно) розвиваєш віртуальний спорт в Україні – щоправда, зараз ми маємо такі обставини, що більше, здається, й розвивати нема чого. Але менше з тим. Скажи, чи не спадало тобі на думку, що своїми діями ти завдаєш шкоди традиційному автоспорту? Логіка проста: чим більш популярним стане віртуальний спорт – тим менше людей захоче відриватись від компа задля реальних гонок... Чи я не правий?
Жирайр Гюрунян: Дивись, якщо ми розглядаємо симрейсинг як частину загального кіберспорту, як невід’ємну частину цього простору, а саме так я його і розглядаю, то взагалі байдуже, як впливає віртуальний автоспорт на реальний. Але якщо ми розглядаємо симрейсинг як частину загальної автоспортивної культури, то навпаки – саме віртуальний автоспорт дозволяє зрозуміти, що таке автоспорт як явище, осягнути і полюбити різноманіття класів, серій, тощо. І, зрештою, долучитися або як вболівальник, або як офіційна особа, або як реальний спортсмен – якщо маєш відповідний бюджет.
Треба усвідомлювати, що реальному автоспортсмену віртуальні змагання ніколи не замінять реальні, бо ті відчуття самого себе, автомобіля, покриття, погодних умов і таке інше, віртуальщина не дає, не дасть і не ставить таку мету. І навпаки, майже всім віртуальним автоспортсменам, у кого немає бекграунду реальних змагань, важко перед собою поставити задачу рано чи пізно стати реальним автоспортсменом. Це просто різні світи, які деякі люди намагаються між собою сплавити. Ні. Це хібний підхід.
Будь-які реальні і віртуальні перегони – абсолютно повноцінні дисципліни, які між собою десь схожі, але мають геть інші закони існування. Тому я і наполягаю на тому, що симрейсинг – це виключно кіберспорт, а не частина загального автоспорту. І тому нас більше цікавлять перемоги українських симрейсерів у престижних закордонних змаганнях, ніж їх бажання, якщо воно є, стати реальним автоспортсменом.
Коментар редакції: Ось так, чітко й недвозначно. Віртуальні гонки не є тією «школою», в якій потрібно шукати нові кадри для поповнення реального пелотону. Втім, це особиста думка самого Жирайра – а, наприклад, відомий одеський спортсмен Георгій Богаткін на своєму Ютуб-каналі викладає зовсім іншу позицію. Але, в будь-якому разі, варто все ж таки дізнатись, що думають з цього приводу самі учасники симрейсингу…
«Ралі в Україні»: Взагалі, спілкуючись з учасниками віртуальних гонок (а це, я думаю, переважно молодь) – чи бачиш ти у них бажання колись взяти участь в реальному спорті? Чи вони цілком задоволені тим, що відбувається в компі – і крутити гайки в пилюці або під дощем їм абсолютно не до вподоби?
Жирайр Гюрунян: В мене склалося враження, що майже всі водії, які не мали бекграунду в автоспорті і прийшли у симрейсинг, навіть і не ставлять перед собою таку мету – стати реальним автоспортсменом. Ну, а ми таку мету і не пропонуємо, бо у цьому, на нашу думку, немає жодного сенсу.
А в загальному – я думаю, що все залежить від того, у якому середовищі молодь зростала. Якщо хтось із батьків – прихильник автоспорту, то є великий шанс того, що молода людина знає і про картингові змагання і про міжнародні дисципліни. А от як складеться доля, це знову залежить від обставин – чи людина опиниться на шляху кар’єри реального автоспортсмена, чи на шляху віртуального. Але і там і там юнак зобов’язаний мати чітке розуміння, що він буде робити у реальному автоспорті після картингу, якщо бажає стати автоспортсменом, або яка мета його участі у віртуальних перегонах. Чи в Україні є такі умови, якщо ми говоримо про реальні кільцеві змагання? В мене є великі сумніви. А от у віртуальному автоспорті такий шлях існує і працює доволі успішно.
«Ралі в Україні»: Наостанок скажи, а якою ти бачиш майбутню історію симрейсингу? До прикладу, ти ж читав видану нами книгу «Легенди українського ралі» – там купа спогадів, розповідей видатних спортсменів про змагання 90-х років. А тепер уяви, що пройшло 30 років відтепер – і про що згадуватимуть ветерани кіберспорту?
Жирайр Гюрунян: Давай виходити з того, що саме зараз ці майбутні легенди українського симрейсингу і народжуються! А що вони будуть згадувати – звісно, змагання, бо якраз вони й посприяли їх становленню як професійних кіберспортсменів. В нас вже є українці, які зробили собі ім’я наприкінці 2000-х, коли віртуальний автоспорт був ще дуже і дуже «сирим». Їх мало хто знає, навіть серед водіїв, які зараз беруть участь у змаганнях, але такі люди є. Нажаль, вони не є частиною саме нашого спортивного процесу, ніколи і не були, тому ми обходимося власними легендами. А це ті хлопці, хто перемагає на окремих етапах, Кубках, серіях і великих щорічних чемпіонатах і не тільки в нашій спільноті.
Є багато класних спортсменів і в інших організаціях, які працюють у віртуальному автоспорті. То й же RBR у якого свій перелік зіркових водіїв-ралістів, або спільноти F1UA League та Slick Racing де змагаються найкращі «формульні» кіберспортсмени, або GTUKR, яка працює із симом Grand Turismo 7, або спільноти 7Drive та Trident Motorsport, які сприяють майбутнім українським легендам у симуляторі iRacing. Ну, а Сергій Ситар дуже потужно розвиває віртуальний дріфт, де також багато класних водіїв, які вміють змагатися на височезному рівні, що довів, наприклад, останній чемпіонат Bitlook Virtual Drift 2024!
Справа в тому, що через динамічність віртуального автоспорту всі ці процеси – від новачка-аматора до мега-зірки кіберспорту – значно прискорені. Тут легендами становляться дуже і дуже швидко, навіть ще не перетнувши вікову позначку у 20 років!
Епілог. Враховуючи величезний досвід Жирайра як в реальному, так і в віртуальному автоспорті, його думку, очевидно, можна вважати експертною. І, резюмуючи сказане, зводиться вона до того, що симрейсинг жодним чином не заважає розвитку традиційного автоспорту – натомість, йде паралельним шляхом і певним чином йому допомагає.
Що ж, можна з цим погоджуватись або сперечатись. А можна, до прикладу, взяти участь в чемпіонаті України з віртуального ралі RBR, який розпочинається вже сьогодні, 11 квітня – і самостійно знайти відповіді на всі ті питання, які ми обговорювали вище…
Фото © Архіви KMAMK SimRacing, RBR-UA, Slick Racing, Bitlook
