Перш за все, необхідно підкреслити максимально чітко: проект «Ралі в Україні», як, напевно, і більшість прихильників ралі в Україні, звичайно ж, мріє про те, що даний вид спорту, як і решта, відновиться після нашої перемоги у війні. Отже, виходячи з цього, ми були би щасливі, якби якомога більше спортивних автомобілів та їхніх власників залишались цілими, неушкодженими та придатними до майбутніх змагань. Це аксіома, і навіть теоретично розглядати інші варіанти не хочеться.
Але, як ми всі знаємо, мрії далеко не завжди корелюють з реальністю – особливо під час війни. Ми чітко усвідомлюємо, що певна частина ралійної техніки вже на даний час є втраченою – тобто знищеною або покинутою на тимчасово окупованих територіях. Наразі точно встановити долю кожного з ралі-карів, наявних в Україні станом на початок 2022 року, не видається можливим – але з часом, сподіваємось, картина ставатиме яснішою.
Втім, навіть зараз очевидно, що певна кількість власників спортивних автомобілів, які лишаються в Україні, замислюється над тим, щоби продати їх. Причини цього можуть бути різними: хтось хоче акумулювати більше коштів для допомоги армії чи розвитку виробництва, хтось більше не бачить себе в спорті, а комусь взагалі нема на що жити та годувати родину. І як би ми не хотіли, щоби всі наші улюблені машинки лишались в руках своїх хазяїв, реальність деколи вимагає від нас робити неприємні кроки.
Інший аргумент «за» продажу машини є суто практичним: насправді, з часом ралійні машини не дорожчають. Особливо ті, які стоять без руху. І якщо зараз за N-групову «еволюцію» ще можуть дати якісь менш-більш пристойні кошти – то чи не варто продати її, а згодом, за бажанням, купити собі щось новіше та сучасніше?
Тож, припустимо, що, так чи інакше, з болем в серці чи без нього, ви дійшли висновку, що вашу ралійну машину варто продати. В цьому випадку радимо взяти до уваги декілька міркувань, які потенційно можуть вам допомогти.
Очевидно, що продати спортивний автомобіль іншому власнику в Україні зараз майже неможливо (майже – тому що ми все ж таки знаємо про одиничні випадки таких угод). Це цілком зрозуміло: адже ті, в кого є декілька тисяч «зайвих» євро, краще витратять їх на покупку двох-трьох нових джипів чи пікапів на потреби ЗСУ (що, власне, й роблять справжні лідери українського ралі). Виключенням можуть бути ті, в кого цих «зайвих» євро суттєво більше, ніж декілька тисяч – але таких людей, м’яко кажучи, небагато.
Тож єдиним реальним варіантом зараз є розглянути можливість продажу автівки за кордон, де ралі, гірські гонки та решта автоспорту продовжують цілком нормально функціонувати. Знов-таки, з огляду на майбутнє українського ралі, таке рішення є доволі сумним – але про це ми вже говорили. Як кажуть, що поробиш – таке життя.
На перший погляд, продати ралійну машину в Європі не дуже складно – для цього існує достатньо механізмів, включно з спеціалізованими сайтами (ми рекомендуємо, наприклад, https://www.ewrc-market.com/, але він абсолютно точно не є єдиним варіантом). Але насправді треба пам’ятати, що на продавця з України (особливо – з України, яка знаходиться в стані війни) чекають декілька підводних каменів.
По-перше, вам з самого початку потрібно розуміти, що справжній інтерес викликатиме тільки та машина, за яку просять суттєво менше ринкової ціни. Навіть не повністю розуміючи можливі ризики придбання автомобіля з країни, де йде війна, європейці ставляться до цього дуже обережно. І зацікавити їх можна тільки значною знижкою порівняно з тим, що вони можуть купити в Європі.
По-друге, вам потрібно заздалегідь розробити механізм доставки машини покупцеві – або, щонайменше, за межі України. Навіть за умови безвізового в’їзду до нашої країни навряд чи знайдеться сміливець, який ризикне особисто приїхати в Київ чи Одесу, щоби забрати машину та вивозити її в Євросоюз на власний розсуд. Більшість потенційних покупців, скоріше, погодиться переплатити, але отримати машину вже на території будь-якої європейської країни. Отже, ви маєте продумати – хто, як і на чому вивезе вашу автівку за кордон та передасть її новому власникові.
По-третє, ви маєте вивчити всі правила щодо оформлення документів, в тому числі й митних. Зняття з обліку, встановлення на транзитні номери, оформлення власності на певного громадянина іншої країни – це найменші необхідні дії; а й ще й процедура розмитнення. Окремо звертаємо увагу, що крім, власне, автомобіля, мито необхідно буде сплатити також за вивезення/ввезення в ЄС запасних частин; і це, насправді, набагато більше «гемору», ніж вивезти/ввезти «пусту» машину. Крім того, не забувайте про обмеження щодо суми готівки, яка не підлягає декларуванню при в’їзді в Україну – це також може стати раптовим сюрпризом, якщо не продумати процес заздалегідь.
Насамкінець відзначимо, що дуже важливим фактором в цьому процесі є взаємна довіра продавця та покупця. З одного боку, покупець хоче отримати якомога більше інформації щодо комплектації автомобіля, його історії, кількості минулих «краш-тестів» тощо. З іншого, продавець хоче бути впевненим, що угода не зірветься – а таку впевненість може надати лише аванс)). Тому під час проведення будь-яких перемовин із закордонними покупцями дуже радимо користуватись послугами друзів або колег, які володіють мовами обох країн (або, принаймні, англійською) – це дозволить уникнути будь-яких непорозумінь, пов’язаних зі «складнощами перекладу».
Зрештою, взявши до уваги все перераховане, радимо все ж таки ще раз подумати – чи варто прощатись зі своєю улюбленою машиною вже зараз? Можливо, ви знайдете спосіб обійтись без цього – і повернутись в автомобільний спорт після нашої спільної перемоги у цій жорстокій та кривавій війні…
Фото © Станіслав Трахимович, Олексій Горбенко, X-Team
