На четвертий рік свого існування ралі «Маріуполь» остаточно увійшло до переліку найбільш рейтингових українських змагань – але, як ми знаємо тепер, його зірковий час був ще попереду.
На відміну від 2007-го, в 2010 році вже нікому в українській ралійній спільноті не спало би на думку уявити собі національний чемпіонат без «Маріуполя». Попри суттєву відстань від головних ралійних осередків країни – перш за все, Одеси, Києва та, меншою мірою, Дніпра, – спортсмени заздалегідь готувались саме до цього змагання, вважаючи його чи не найголовнішою подією року. Остаточно сформувався й певний формат проведення «Маріуполя»: паралельна гонка в перший день та традиційні броди з трамплінами в другий.
Цікаво, що перший день змагання, який багатьма вважався своєрідною «розминкою», насправді часто-густо виявлявся визначальним в плані подальшого перебігу подій. Наприклад, того ж таки 2010 року саме в суботу, на коротких спецділянках поблизу міста, синхронно поклали свої «еволюшени» на дах Юрій Кочмар та Юрій Яковенко; трохи згодом відмова КПП поставила хрест на виступі Тараса Кравченка, а ще трохи згодом через обрізаний привід зійшов з траси Дмитро Тананевич. Як не крути, всі перелічені спортсмени вважались претендентами на призові місця в відповідних класах – але дрібні помилки на «розминочних» СД (навіть за наявності системи SupeRally) фактично лишили їх поза боротьбою.
Звичайно ж, головними фаворитами в той час вважались – цілком слушно – пілоти Mentos Ascania Racing, Олександр Салюк та Валерій Горбань; вони й розподілили між собою перші місця на подіумі, Втім, без драматизму не обійшлося й тут: за два допи до фінішу Салюк, вже не вперше, став жертвою некоректно натягнутої обмежувальної стрічки, яка перекрила рух в тому напрямку, на який вказувала дорожня книга. Олександр був змушений зупинитись, поїхав не туди, потім повернувся, ще раз перевірив записану «стінку» і, зрештою, вирушив у вірному напрямку. На щастя, цього разу судді вірно розібрались в ситуації та компенсували майбутньому переможцеві майже весь втрачений час.
Не можна обійти увагою й виступ легендарного Сергія Коробейнікова, який був справжньої іконою маріупольських вболівальників. Нинішні читачі можуть не повірити в це – але факт полягає в тому, що організатори ралі «Маруіполь» буквально вмовляли «Корабля» стартувати в їхній гонці, щоби мати можливість розмістити легендарну «Баржу» на рекламних бігбордах! Неймовірно, але третє призове місце Коробейнікова в ралі «Маріуполь» 2010 року стало останнім фінішем одесита на етапі ЧУ аж до його трагічної загибелі восени 2017 року…
Наступне видання ралі «Маріуполь», датоване 2011 роком, викликало буквально шквал емоцій вболівальників – та подальших обговорень в інтернеті. Причиною стали дві синхронні невдачі двох головних фаворитів змагання, Юрія Протасова та Валерія Горбаня, які, ніби домовившись, один за одним втопили свої автомобілі в річці Кальчик (через яку, власне, пролягали славнозвісні броди). Пікантності ситуації додавало те, що з-під машини Протасова ледь встиг «виплисти» один з глядачів, який необачно розмістився просто на траєкторії вильоту.
Цікаво, що Протасов, який на той час вже зосередився на виступах в Європі, стартував в Маріуполі майже випадково – фактично, це була промо-акція компанії «Субару Україна», яка таким чином привертала увагу до нової Subaru XV. Поза сумнівами, увагу до машини феєричний виступ Юрія привернув – але, на жаль, продовження, на яке натякали спонсори, не було. Після маріупольського казусу Юра лише єдиний раз стартував в Україні – це сталося за рік, на «Ялті», яка тоді мала статус етапу міжконтинентальної першості IRC.
Повертаючись до ралі «Маріуполь» 2011 року, відзначимо, що помилки Горбаня та Протасова, а також відсутність Салюка-молодшого (він пропускав гонку через травму руки), відкрили дорогу до подіуму їхнім найближчим переслідувачам. За результатами щільної боротьби, яка точилась до останнього кілометру дистанції, свою першу перемогу в кар’єрі здобув Юрій Кочмар, який усього на 5 секунд випередив свого земляка Віталія Пушкаря! Третю позицію посів Олексій Кікірешко, для якого це також стало першим призовим фінішем в його кар’єрі.
Але попри весь драматизм маріупольського ралі зразка 2011 року, наступна гонка в цьому місті затьмарила всі попередні. Нагадаємо: 2012 рік був першим, коли розпочав діяльність оновлений комітет ралі FAU на чолі з Валерієм Горбанем, що надало величезний поштовх розвитку всієї дисципліни.
Оскільки «Маріуполь» був третім етапом тогорічного чемпіонату, більшість організаційних рішень вже були «обкатані» і потроху ставали системними. Перш за все це стосувалось якісних та продуманих урочистих церемоній, в яких брали участь зірки української рок- та поп-музики (конкретно в Маріуполі таким гостем був Фагот з гурту «ТНМК», який, на відміну від решти своїх колег, навіть проїхав декілька спецділянок в залік гонки). Обов’язковими елементами ралі стали прес-конференції з учасниками та призерами ралі, обізнані ведучі церемоній, детальні мапи та путівники по ралі, численні вказівники, розташовані на шляхах до глядацьких зон, тощо. На всю потужність запрацювало ралі-радіо, яке вело безперервну трансляцію протягом всього ралі, причому як в інтернеті, так і в ефірі…
Безумовно, поруч з великими надбаннями траплялись і помилки – деколи, доволі комічні. Так, під час розробки оновленого графічного логотипу ралі «Маріуполь» 2012 року було припущено помилку: в слові «чемпіонату» пропустили літеру «м». Неймовірно, але факт: помітили цей конфуз тільки… під час церемонії нагородження переможців змагання! Інакше кажучи, вся сувенірна та рекламна продукція, випущена до цієї гонки, миттєво стала ексклюзивом – це можуть підтвердити ті, в кого й досі зберігаються магніти, плакати та буклети з помилковим лого.
Щодо спортивної складової, то найбільших змін зазнав маршрут гонки, в який вперше було включено спецділянку «Азов» – за свідченням більшості учасників, один з кращих допів за всю історію українського ралі. Більш напруженим став і розклад ралі – тепер всі СД потрібно було пройти протягом одного дня! Такий графік вимагав від спортсменів максимальної концентрації всіх ресурсів, як технічних, так і тактичних – тому й не дивно, що фінішу дістались менш, ніж 50% учасників, які вийшли на старт.
Найбільший резонанс тоді викликав схід головного фаворита змагань, Олександра Салюка – за неофіційною інформацією, причиною сильної аварії стала погано закріплена в салоні пляшка з водою, яка під час стрибків на численних трамплінах випадково потрапила під одну з педалей. Втім, цей епізод лишився поза об’єктивами камер – на відміну від «крашу» Дмитра Роткевича, який буквально форсував брід на даху автомобіля. Кульбіт Роткевича, зафіксований офіційними відеооператорами, згодом побив всі можливі рекорди з кількості переглядів на YouTube – щодо самого пілота, то він майже наступного дня після гонки продав свій автомобіль в стані «як є», і повернувся в ралі з новими силами лише за три роки потому…
Через масові сходи з траси з різних причин (в тому числі й через непередбачувану погоду) трійка призерів ралі «Маріуполь» 2012 року виглядала доволі незвично: Антон Кузьменко, Валерій Горбань, Юхим Важеєвський. Відзначимо, що для двох з трьох перелічених спортсменів цей результат так і лишився кращим в абсолютному заліку етапів чемпіонату України. Щодо ралі «Маріуполь», то його історія невпинно наближалась до свого завершення…
Автор © Володимир Некрасов
Фото © Володимир Некрасов, Сергій Холодило, Ігор Карачун