Вже вкотре нам доводиться визнавати, що погода є одним з ключових чинників, які впливають на перебіг змагань. Так, всім відомо, що гравійні дороги Прикарпаття, які з року в рік використовуються для ралі «Трембіта», є «погодонезалежними» – тобто не перетворюються в болото через сильний дощ. Втім, якщо на будь-яку дорогу за ніч вилити кілька тисяч тон води, вона, як не крути, неодмінно стане більш або менш слизькою. А якщо дощ падатиме ще й під час гонки, як це було в минулий уїкенд, стан дороги буде весь час змінюватись.
Очевидно, що вибір тактики на таку непередбачувану гонку безпосередньо залежить від рівня майстерності пілота. Той, хто вміє заздалегідь оцінювати зміни дорожнього покриття та миттєво підлаштовувати під них свої траєкторії та темп – поїде швидко. Але тому, хто недостатньо оволодів цим вмінням, хто не має великого досвіду подібної їзди, краще бути обережним – адже швидкісні дороги «Трембіти» помилок не вибачають.
Тож, на нашу думку, саме колосальний досвід допоміг Олександрові Салюку не просто виграти черговий етап чемпіонату України, але й випередити суперників при цьому більш ніж на дві хвилини. Найцікавіше при цьому те, що візуально – тобто з обочини – їзда Салюка була менш ефектною, ніж, наприклад, широкі, вільні траєкторії Юрія Хоміцького або Олександра Козлова. Але з точки зору ефективності Салюк нині не має собі рівних в українському чемпіонаті – і це є доведений факт. На даний час всі наші спроби розгадати секрет Олександра ні до чого не призвели, але ми не полишаємо намірів в цьому розібратись; тож чекайте наступних статей на цю тему.
За друге місце на «Трембіті» боролася добре знайома всім вболівальникам трійка Корзун-Хоміцький-Козлов. Юрій на початку гонки трохи відпустив суперників уперед, але згодом почав у своєму стилі додавати, і к середині дистанції випереджав Олександра на 11 секунд, програючи при цьому Антонові 28 секунд. Остання секція ралі обіцяла бути дуже напруженою – але буквально на її початку в Хоміцького почалися проблеми з електрикою, що призвело до сходу після фінішу СД8. І треба ж такому статись, що на цьому самому СД8 сходить з траси й Козлов – невеличка помилка в пілотуванні, удар по передній частині автомобіля і, як наслідок цього, злетівший патрубок радіатора…
В цей момент Антон Корзун міг зітхнути з полегшенням – адже суперників на відстані атаки в нього вже не лишилось. Варто було лише довести гонку до кінця, що киянину не вдавалось протягом двох перших етапів – але цього разу техніка не підвела. Таким чином, Корзун не тільки перервав свою невдалу серію сходів, але й вперше в сезоні допоміг команді TECE Binotel Racing Team перемогти в заліку колективів.
Втім, командна боротьба цього сезону є настільки цікавою, що це варто окремої розмови. Зараз же ми зупинимось ще на одній дуелі, яка тримала в напруженні вболівальників – маємо на увазі суперечку між Ігором Нечипоруком та Дар’єю Бакай. Після суботньої частини ралі Даша випереджала Ігора на лічені секунди, але з самого початку неділі Нечипорук прискорився так, що наприкінці дня мав майже півхвилинну перевагу.
Але на фініші восьмого допу стає відомо, що з траси зійшли Хоміцький з Козловим, тож переможець двобою Нечипорук-Бакай посідав третє місце на подіумі! Ми не знаємо, чи додало це мотивації самим пілотам – але на двох останніх спецділянках Дар’я ледь не зробила диво, відігравши 26 секунд з 27-ми. Уявіть собі, що двох суперників на фініші розділило 1,3 секунди! Цілком логічно, що саме ця пара екіпажів отримала традиційний Трофей Юрія Кочмара за найбільш щільну боротьбу в гонці.
Фото © Володимир Некрасов
