Сезон 2018 року Бішко завершив участю в етапах Кубку Карпат в екіпажі з львів’янином Олегом Слезінським на Opel Kadett. Ми зустрілись з Юрком в гостях у львівської команди Rallybox Motorsport та дізнались про його шлях до мрії, амбіції і плани в автоспорті на найближче майбутнє.
«Ралі в Україні»: Минулий рік – яким він був для тебе? Що знакового відбувалось в твоїй спортивній кар’єрі?
Юрій Бішко: В моїй молодій кар’єрі зараз є лише дві знакові події. Перша – ралійний старт в 2016 році, а друга відбулась саме минулого року – ми з Олегом Слезінським здобули Трофей імені Юрія Кочмара. Це було дуже знаково, бо в мене є свої цінності і вони якраз співпадають з девізом: «Боротьба дорожча за перемогу». Нам було надзвичайно приємно отримати цю нагороду.
«Ралі в Україні»: Як щодо штурманства? Що приніс цей сезон?
Юрій Бішко: Починав сезон без грандіозних планів. Головне було просто залишатись на виду. Мав плани стартувати з новим пілотом, але не склалось і ми продовжили старти з Олегом Слезінським. Проте 3–4 старти в сезон – це дуже мало. Ти просто підтримуєш себе в формі, але не йде мова про розвиток.
Спершу планувався лише старт в кубку Карпат, але сталось не так, як гадалось. Якщо ти чогось дуже хочеш, то світ змовляється, аби допомогти тобі в цьому. Я їздив всюди, де була можливість. Приїжджав на змагання не лише як штурман, але й відвідував гірські гонки в ролі командного менеджера Rallybox Motorsport.
Саме на одній з таких гонок в Трускавці я зустрів Олександра Козлова. Він відновлював сили після травми і тому приймав участь в змаганнях в ролі автомобіля безпеки. Козлов запитав мене: «В тебе є комбінезон з собою? Мені не завадить штурман на цій трасі». Від тої гонки я отримав більше кайфу, ніж навіть від власного пілотування (Юрій мав досвід участі в якості першого пілота нульового екіпажу на VW Golf GTI в Трускавці – ред.) Мені таки виявилось цікавіше їхати з правого боку. Потім мені ще раз пощастило попрацювати з ним на тестах в Лумшорах, і здобутий досвід зіграв велику роль в прийнятті майбутніх рішень.
Протягом року, ближче до кінця сезону сформувалось бачення напрямку, в якому я буду розвиватись. Чітке розуміння, що саме я хочу, і усвідомлення ціни, яку треба буде заплатити. Це було найважливіше, що підштовхнуло до зміни пілота. Тепер в мене є стійкий фундамент для цього. Потрібен розвиток, інакше це занадто дороге задоволення – просто кататись в ралі. Для мене розвиток – понад усе.
«Ралі в Україні»: Тобто треба лише бути в потрібному місці в потрібний час?
Юрій Бішко: Так, так! Це дуже важливо, не ховатись, не боятись десь засвітитись. Вдома вами ніхто не зацікавиться :) Дуже цікавим було також знайомство з Любомиром Крілем. Навіть були разом на тестах. Ми обоє хочемо навчатись і втілювати свою мрію, тому думали навіть про можливі спільні старти. Так розширилось моє коло спілкування, сформувався свіжий погляд на ралі.
«Ралі в Україні»: Ти міняєш пілота? З ким стартуєш в 2019-му?
Юрій Бішко: Я поїздив з різними пілотами на тестах і в результаті в мене був вибір аж з чотирьох пропозицій. Брати Гнатенки розповіли про мене Левану Хоперія. Ми поспілкувались з Леваном телефоном і я одразу зрозумів, що це та людина, з якою мені по дорозі. Я почав більше цікавитись його виступами в автоспорті і в мене склалось враження, що це якраз та людина, для якої боротьба дорожче перемоги. Він бореться до останнього і це для мене важливо. Отже наступний сезон поїду з Леваном Хоперія на Honda Civic.
«Ралі в Україні»: Який план на сезон?
Юрій Бішко: Запланували собі участь в ЧУ по ралі. Сконцентруємо свою увагу і фінансові можливості саме на ЧУ, сподіваємось на участь у всіх етапах. В Левана є тренер і між етапами ми будемо проводити тести та навчатись разом. Найближчі тести хочемо провести перед першим етапом.
«Ралі в Україні»: Штурманська справа. Ти один з тих, хто просто захотів і таки зумів стати штурманом в ралі. Як ти цього добився, які методики практикуєш, тренуєшся, вчишся?
Юрій Бішко: Я надзвичайно лінива людина :) Тому штурманство для мене – це випробування. Спроба покращити себе, виправити власні недоліки. Перед кожним етапом я готуюсь. В мене є проблеми з дикцією, тому я змушений робити різні вправи на вдосконалення вимови. Мої натхненники – це Нікі Гріст, дуже подобається, як він читає стенограму. З українців – Павло Черепін і Володимир Корся, але намагаюсь не створювати для себе якогось кумира, бо це, як на мене, заганяє в певні рамки.
Останнім часом я дуже активно стежу за роботою інших команд та екіпажів, особливо закордонних. Я прокачую себе не тільки як штурман, але й вдосконалюю ще й менеджерські навички, вчусь управлінню процесами, які пов'язані з гонками, командною роботою. Адже штурман це свого роду менеджер екіпажу.
«Ралі в Україні»: В тебе є бажання займатись менеджментом в автоспорті і відійти від штурманства?
Юрій Бішко: Колись була така думка, але наразі вона не актуальна. Зараз я хочу зосередитись на штурманстві – це моя мрія. Менеджерські моменти додають впевненості. Хочеш бути професіоналом – поводься як професіонал. Професіоналу потрібен правильний інструментарій – це, наприклад, починаючи від вибору якісних олівців… Дрібниці важливі.
«Ралі в Україні»: Скрупульозний підхід. Як ще вдосконалюєш свої навички поміж гонками?
Юрій Бішко: В міжсезоння зараз я вивчаю онборди. Зазвичай це чужі онборди, щоб надихатись швидшими, кращими екіпажами, а не милуватися своїм відео. Самоаналіз в нас відбувається в процесі самої гонки і дуже круто, коли вдається знайти для себе щось нове. В минулому році, наприклад, ми з Олегом Слезінським випробували деякі зміни в стенограмі на «Галіції» і це нам дуже допомогло. Трохи добавили в швидкості. Це класно :)
Для мене цікаво не самоствердитись, а експериментувати і доносити свої думки комусь. Своїм прикладом спонукати інших до змін. Я б хотів, щоб і в Україні були дійсно спортсмени, які «горять» цим, а не просто розважаються, витрачаючи зайві гроші.
Я хочу інвестувати в себе, набиратись досвіду і працювати з висококваліфікованими спеціалістами. Зараз мені порекомендували звернутись в естонську команду ALM Motorsport Management до Володимира Корсі. Я написав йому в соцмережах, трохи поспілкувались. Володимир виявився відкритим для співпраці, готовим ділитись досвідом штурманства і роботи команди, тож ми дійшли спільної згоди на деяких задовільних умовах. Вже навіть домовились про першу зустріч. 18-19 лютого я приєднаюсь до тестів їхньої команди в рамках підготовки до гонки «32º RALLYE SERRAS DE FAFE» в Португалії. Логістику і деталі ще обговорюємо… Для мене це буде дуже класний новий досвід.
«Ралі в Україні»: Що найголовніше можеш порекомендувати тим, хто думає над першими несміливими кроками в штурманській справі?
Юрій Бішко: В 2012 році мій друг показав мені рекламну брошуру «Ралі Галіція» і я просто пішов подивитись гонку на міській паралельці по Сихівському мосту. Там вже познайомився з гонщиками і зацікавився цим. Потім знайшов місцевий автоклуб і вперше поїхав на гонки в якості маршала. На гонках знайомився з іншими вболівальниками і спортсменами. Потім потрапив на тести до молодіжної команди Junior Way Team, де вперше познайомився з бойовим автомобілем зсередини. І далі пішло-поїхало…
Головне – бути впевненим в собі і не боятись комунікувати з новими людьми. Є такий чудовий вислів англійською: «Doubt kills more dreams than failure ever will» (переклад з англ.: «Сумніви вбивають більше мрій ніж невдачі»). Не сумнівайтесь і рухайтесь на шляху до своєї мети, тоді ви її досягнете.
Фото © Олександр Василюк, Василь Довбуш, Junior Way Team
