Як не крути, але треба визнати – поєднання двох змагань в одному вікенді має як свої плюси, так і мінуси. Найбільшим з останніх є те, що максимум уваги вболівальників та преси привертає, звісно ж, яскравіше з двох змагань – в даному випадку ралійне. Гірська ж гонка проходить зазвичай тихіше; як наслідок – і репортажів з неї майже нема.
Варто зазначити також, що й суттєвих питань, на які давав би відповідь фінальний етап гори, було не так багато. Нагадаємо, що титули в абсолютному заліку та класі А3 достроково завоював львів’янин Дмитро Захаров – це, власне, дозволило йому взагалі не виходити на старт сьомого етапу. Тому фактично, відкритих питань було два: хто стане чемпіоном у класі А2 та скільки взагалі класів відбудеться (інакше кажучи – де набереться кворум, достатній для офіційного визнання результатів турніру). Саме на цьому ми й зупинимося.
Друге питання вирішилось одразу ж після проходження спортсменами адміністративних перевірок та публікації списку допущених учасників. Завдяки появі в ньому ужгородців Сергія та Вадима Трутнєвих, дебютанта чемпіонату львів’янина Тараса Єдника та відомого київського кільцевика Руслана Сєрова обидва передньоприводні класи, А3 та А2, досягли-таки бажаної кількості в десять учасників протягом сезону. А от повнопривідний клас А4 так і не відбувся – навіть попри те, що в ньому вперше за рік стартували Борис Ганджа та Володимир Кондратенко. За їхньої участі загальна кількість водіїв сягнула лише семи – тоді як регламентуючі документи вимагають, повторимо, мінімуму з десяти пілотів.
По першому питанню зайвих дебатів також не відбулося. Справа в тому, що в гірському чемпіонаті кількість очок, набраних в окремому класі, напряму залежить від кількості стартуючих. На фінал в класі А2 заявилось сім спортсменів – згідно регламенту, максимум очок за перемогу в такому випадку становив 10. Водночас, для того, щоби випередити лідируючого Сергія Бабака, найближчому з його переслідувачів, Максимові Волинцю, необхідно було набрати щонайменше 12 балів. Тож безвідносно до результатів фінальної гонки, Бабак ставав чемпіоном ще до початку вільних тренувань.
Таким чином, фінал не впливав на підсумки сезону – отже, кожен його учасник міг дозволити собі їхати на власний розсуд, незважаючи на жодні турнірні завдання. За цих умов блискуче нагадав про себе Трутнєв-молодший, який після довжелезної (більше десяти років) перерви вивів на трасу свій колишній кіт-кар Lada 21123.
Ужгородець впевнено провів всі три залікові підйоми та посів третю сходинку в абсолютному заліку змагання, просто за спинами двох повнопривідних лідерів, Антона Корзуна та Володимира Кондратенка. Звісно, певну роль в цьому відіграла поломка приводу, яка трапилась на машині Бориса Ганджі – якби не це, Трутнєв, очевидно, був би тільки четвертим. Але – сталось як сталось.
Дуже близькими до результатів Трутнєва, щоправда, були часи, які показував киянин Сергій Юнашев, відомий своїми успіхами у кільцевих перегонах. Фактично, в ході перших двох залікових підйомів він програвав суперникові не те, що десяті – соті долі секунд! І тільки третій підйом остаточно віддав перевагу Трутнєву – хоча й тут різниця становила мікроскопічні півтори секунди. Власне, саме ця боротьба була найбільшою окрасою даної гонки, оскільки решта суперників настільки щільно один до одного не наближались.
Отже, гірський чемпіонат закінчено, попереду – міжсезоння. Нагадаємо, що проект «Ралі в Україні», за традицією останніх років, планує знов випустити сувенірний настінний календар, присвячений сезону-2019 – тож спортсмени та вболівальники, які придбають його, отримають можливість ще не раз пригадати найяскравіші моменти сезону. Ну, а щодо наступного чемпіонату – то в чергових публікаціях ми із задоволенням приділимо увагу всім прогнозам, побажанням та порадам щодо розвитку гірської дисципліни в сезоні-2020.
Фото © Андрій Заруцький
