З Пашею Кононовим ми знайомі досить давно, понад десять років – ще з часів спільної роботи в молодіжному проекті Junior Way Team. Власне, Кононов вже тоді не був юніором ані за віком, ані за досвідом; навпаки, він опинився в екіпажі Дмитра Радзівіла в першу чергу завдяки своєму професійному рівню. З тих пір пройшло багато часу та чимало гонок – і тепер Павло Кононов цілком справедливо вважається одним з найдосвідченіших українських штурманів з бездоганною репутацією. Останні шість сезонів він провів в екіпажі з Антоном Корзуном – і цей тандем беззаперечно входить до кола фаворитів будь-якого українського змагання.
Але, попри 85 проведених стартів (в тому числі й за кордоном) та безліч трофеїв різного рівня, в розмовах Паша Кононов не демонструє жодних ознак «зірковості». Коли б ми не спілкувались, він жодного раз не уникнув відповіді на будь-яке, навіть не дуже зручне питання. Інша справа, що Пашини відповіді завжди є дуже коректними – так, ніби він проходив курс спілкування з пресою в якійсь мега-професійній команді Формули-1. Тому дане інтерв’ю й має дещо незвичний формат – крім безпосередньо відповідей Павла Кононова тут інколи будуть з’являтись ще й мої власні коментарі до них. Сподіваюсь, це зробить матеріал більш цікавим для читачів.
«Ралі в Україні»: Думаю, логічно буде почати з подій нещодавнього ралі в Каталонії, яке, очевидно, пройшло не зовсім так, як планувалось…
Павло Кононов: Так, в нас було декілька неприємних моментів. На першому ж допі ми пробили покришку, фінішували на диску. Замінили колесо, але баланс машини трохи погіршився. Потім, в одному з поворотів ми послизнулись на гравії, який було винесено з узбіччя, і влетіли лівим заднім крилом у скелю. Знов-таки пошкодили колесо та підвіску – але дістались фінішу спецділянки і думали продовжувати гонку. На жаль, після огляду машини зрозуміли, що без ремонту не обійтись.
Через ці проблеми наступного дня ми не тільки отримали величезний штраф за пропущені СД, але й опинились, згідно нової стартової відомості, в хвості каналу за повільнішими суперниками. І, незважаючи на те, що нам давали збільшений стартовий інтервал, ми все одно їх доганяли. Тож загалом все було досить-таки жорстко.
Але в цілому це непоганий результат – з огляду на те, що цього разу для нас новим було абсолютно все. Незнайома машина, нова стенограма, найдовша в нашій кар’єрі дистанція (понад 1000 км загального маршруту – прим. автора), особливості організації та графіку ралі… Фактично, знайомими та звичними в Антона були кермо та педалі, а в мене – хіба що штурманський зошит))). Все решта було новим та невідомим.
«Ралі в Україні»: Хочу уточнити – нова стенограма пов’язана із тим, що ви перейшли на нову техніку і стали інакше бачити дорогу?
Павло Кононов: Ні, жодним чином не пов’язана. Це просто так співпало. Рішення змінити стенограму було прийнято раніше, і ми над цим працювали – просто в режимі змагання використовували оновлений варіант вперше.
«Ралі в Україні»: І все ж таки давай поговоримо про нову техніку. Я так розумію, що Ford Fiesta Rally3 є менш потужним, але й суттєво легшим за звичний для вас Lancer Evo. Як це виглядає в реальності?
Павло Кононов: Так, «фієста» значно легша і має, так би мовити, меншу інерцію. За відчуттями, розгінна динаміка в неї несуттєво гірша – але в поворотах машина демонструє набагато кращу керованість та ефективність, і це просто величезний крок вперед. Ну й не останню роль відіграє те, що вона просто більш сучасна – це стосується й зручності органів керування, і панелі приладів, і розташування екіпажу. Це просто машина іншого покоління.
«Ралі в Україні»: Але суто гіпотетично можна припустити, що на деяких українських трасах на кшталт «Трембіти», де переважають прямі відрізки та швидкі повороти, ця машина програвала би більш потужним «еволюціям»?
Павло Кононов: Нічого не можу про це сказати. Треба проводити тести на гравії, на різних дорогах – тоді реальна картина стане більш ясною. Але загалом враження від цього автомобіля набагато приємніші, ніж від Evo. І, до речі, з фінансової точки зору це не набагато дорожче, якщо порівнювати вартість кілометра змагальної дистанції.
Коментар автора: Звичайно ж, мене так і тягне запитати – ну то що, давай, кажи вже, коли ви перейдете на новий автомобіль? Але я розумію, що зараз, під час війни, таке питання є цілковито безглуздим: навіть якщо титульний спонсор екіпажу, компанія Binotel, матиме кілька зайвих тисяч євро, вона краще витратить їх, припустимо, на придбання «старлінків» для ЗСУ (що вона, власне, й робить). Отже, говорити про якісь певні автоспортивні плани явно недоречно – але я все ж пробую щось уточнити.
«Ралі в Україні»: Чи можна порівнювати Fiesta Rally3 з іншими ралійними болідами Ford? Хоча б з тим самим Ford Fiesta N5, на якому ви їхали торік в Італії?
Павло Кононов: Порівняно з Fiesta N5 – це набагато кращий автомобіль. Але я б краще вдався до порівняння з Fiesta R5, навіть попри те, що «ер-п’ята» набагато дорожча у використанні, десь в півтори рази. Але справа в тому, що машина Rally3 є своєрідною перехідною сходинкою, яка веде до R5. В неї точно таке саме розташування органів керування, вона дуже схожа на «старшу сестру». Тож якщо прямувати до R5, то Rally3 є дуже правильним кроком на цьому шляху.
Щодо бюджету – ми маємо величезний обсяг даних щодо всіх показників цих машин, як фінансових, так і технічних. Я зараз по пам’яті тобі не наведу точні цифри, але колись ми про це неодмінно поговоримо, маючи перед очима конкретні викладки.
Коментар автора: Тут вже й найтупіший журналіст зрозумів би, що дана тема навряд чи отримає якесь більш чітке продовження – тому я переводжу розмову до наступного питання, яке цікавить мене, як людину, причетну до організації змагань.
«Ралі в Україні»: Паша, ти згадав незвичний графік змагання в Каталонії – що ти мав на увазі?
Павло Кононов: Ну, до прикладу, норми часу на доїзд до наступного КЧ. В одному випадку ми, переглядаючи маршрутний лист, були дуже здивовані: на подолання 65 кілометрів відведено майже півтори години. Думаємо – навіщо така затримка? А виявилось, що організатори дуже добре знають власних вболівальників, і можуть передбачити, що в деяких місцях їх найбільшого скупчення імовірні затори. Так і вийшло – ми тільки виїхали з допу і миттєво встали в пробку. І дійсно, подолання цієї дорожньої секції було досить довгим – ми прибули на старт наступної СД не набагато раніше розкладу. Тож завдячуємо тому, що за багато років місцеві організатори набули достатньо досвіду, щоби передбачати такі моменти.
Що ще сподобалось – це електронні відмітки замість контрольних карт. Тобто паперові карти фактично є, але вони не дуже когось цікавлять; інколи судді їх навіть в руки не беруть. Всі відмітки, як під час ознайомлення, так і в ході гонки, робить окрема аплікація, встановлена на смартфон та синхронізована з офісом результатів. Дуже легко перевірити свій час, всі розклади, пеналізації. Фактично, паперові контрольні карти доживають свого віку просто як певний атрибут старого класичного ралі.
Коментар автора: Очевидно, що ідея використання смартфонів пілотами під час ралі лежить на поверхні вже давно. Це, ясне діло, не відкидає необхідність встановлення в автомобілі додаткових безпекових GPS-трекерів – але, як мінімум, більшість спірних моментів, пов’язаних з часом проходження та відмітками на СД, просто щезає. Хочеться вірити, що колись, після перемоги, і до українського ралі дійдуть ці – загалом вже нескладні – технології. Але спочатку треба зробити так, щоби Україна вистояла…
«Ралі в Україні»: Скажи, яке ставлення до українського екіпажу було у місцевих вболівальників, у конкурентів? Навряд чи тему вашого виступу під час війни можна було лишити поза увагою…
Павло Кононов: Чесно кажучи, ми відчували величезну підтримку просто з усіх боків. Під час очікувань на КЧ ми постійно бачили наші прапори, чули, як абсолютно незнайомі люди вигукували «Слава Україні!», прикладаючи при цьому руку до серця. І це було надзвичайно приємно, а іноді навіть вражаюче.
Окремо хочу сказати про українську групу підтримки, яка складалась переважно з місцевої діаспори, що мешкає в Салоу та інших містах. Дуже-дуже приємно було бачити кількох наших спортсменів, які мешкають зараз в Іспанії – це були надзвичайно приємні зустрічі в сервісному парку. Тому я хочу ще раз подякувати всім, хто підтримував нас особисто чи через інтернет – ми це відчували кожної миті, тож велике вам спасибі!
Фото © TECE Binotel Racing Team
