Почнемо з головного: вже з перших спецділянок «Трембіти» було дуже приємно побачити справжніх Олександра Козлова та Руслана Топора – пілотів, які в блискучому стилі вигравали чемпіонати України 2016 та 2017 років. Нинішній сезон для обох почався «так собі» – на «Столиці» Сашка переслідували постійні технічні проблеми, а Руслан обережно входив у форму після річної паузи. «Фортецю» обидва, відверто кажучи, провалили – Козлов зійшов на СД3 за вини двигуна, Топор – на СД5 через відмову коробки передач. І тільки на третьому етапі турніру чемпіони врешті решт продемонстрували свої справжні можливості…
За підсумками перших суботніх спецділянок здалося, що Топор має невеличку перевагу у швидкості – але назвати її значною не насмілився б ніхто. До того ж, отриманий одеситом штраф за неправильне проходження ретардера фактично нівелював відрив між суперниками, скоротивши його з дев’яти секунд до трьох – що, власне, в масштабах 100-кілометрового ралі навіть не варто уваги. Було цілком очевидно, що на ранок полум’я боротьби спалахне з новою силою.
Так і сталося – перші ДОПи неділі пройшли за дуже динамічним сценарієм. З самого ранку Олександр Козлов наніс супернику серію потужних ударів, виграючи одну спецділянку за одною. Після четвертої поспіль здалося, що долю гонки вирішено – львів’янин збільшував свій відрив з кожним кілометром, і до екватору дня підійшов одноосібним лідером, випереджаючи суперника більш ніж на 20 секунд. Але…
Але сьома спецділянка стала вирішальною в цьому двобої – саме на ній Олександр Козлов припустився помилки та злетів з траси, зупинившись в досить глибокому ярі, що ховався поза високою травою. І навіть незважаючи на те, що машина не отримала жодних пошкоджень, повернутись в гонку екіпаж не зміг суто фізично – адже виїхати власним ходом зі згаданого яру було абсолютно неможливо. Забігаючи наперед, скажемо, що схід Козлова лишився єдиною втратою цієї гонки серед автомобілів повного приводу...
Таким чином, ми ніколи не дізнаємось, чи зміг би Руслан Топор підвищити свій темп та відіграти відставання на фінальних допах – адже після сходу Козлова йому вже не потрібно було цього робити. Спокійно доводячи справу до кінця, одесит навіть поступився на двох спецділянках суперникам – адже жодної потреби поспішати в нього вже не було. Комфортна перемога дозволила Русланові набрати на «Трембіті» максимум очок та повернутись в чемпіонську гонку в якості повноцінного претендента на цьогорічний титул.
Що ж до двох фаворитів турніру, Юрія Хоміцького та Антона Корзуна, то вони провели це ралі дещо по-різному. Хоміцький ще в суботу зіштовхнувся з поломкою приводу, що відкинуло його на останнє місце в повноприводному класі. Протягом всієї неділі Юрій проривався нагору – і блискуче впорався з цією задачею, фінішувавши на другій позиції абсолюту! Черговий майстер-клас на тему «як не втратити бойовий дух та продемонструвати власні бійцівські якості» заслуговує на щирі оплески глядачів – тим більше, що цей прорив дозволив Хоміцькому лишитись лідером чемпіонату щонайменше на найближчий місяць.
Корзун же, в свою чергу, провів ралі дуже й дуже обережно – не в останню чергу через те, що виступав він на орендованому автомобілі. Як не крути, а чужа машина є чужою в усіх значеннях цього слова – тому Антон не форсував події, а як досвідчений картяр спокійно «відібрав свої», замкнувши трійку призерів гонки та залишившись завдяки цьому в трійці лідерів чемпіонату. Насправді, дуже розумне рішення, яке свідчить про стратегічний підхід киянина до змагань.
Зосередимо увагу читачів також на двобої пілотів, які не є фаворитами чемпіонату, оскільки в цей уїк-енд вперше взяли в ньому участь – мова йде про Степана Мазура та Сергія Потійка. На боці одного був величезний досвід та знання рідних прикарпатських доріг – в розпорядженні другого була більш сучасна та добре підготовлена десята еволюція Mitsubishi Lancer. До самого фінішу точилася щільна боротьба, результатом якої стала одна з найпочесніших нагород українського чемпіонату – Трофей Юрія Кочмара за найменшу відстань між суперниками за підсумками змагання. 3,7 секунди – з такою перевагою Мазур фінішував попереду Потійка; але, як відомо, за правилами Трофею почесний приз дістався обом екіпажам.
Отже, повертаючись до загального турнірного стану, відзначимо, що на свій екватор чемпіонат України вийшов, так би мовити, у чудовій формі. Ми маємо трьох основних претендентів на головний титул, кожен з яких виграв по одній гонці та двічі побував на подіумі абсолютного заліку – статистика, яка свідчить про відносну рівновагу суперників. Цю тезу підтверджують і цифри: наразі Юрій Хоміцький має в своєму активі 106 очок, його переслідувачі, Антон Корзун та Руслан Топор – по 90.
Звичайно, за певних (досить фантастичних) умов трійка ще може перетворитись на четвірку – скажімо, якщо наступний етап виграють Юрій Шаповалов або Володимир Петренко. Теоретичні шанси лишились також і в Олександра Козлова – але його схід на «Трембіті» зробив їх, скоріше, примарними. В будь-якому разі три наступні етапи чемпіонату України мають бути дуже й дуже цікавими – тож тримайте руку на пульсі.
Фото © Олександр Василюк, Богдан Мар'янчук, Євген Сокур
