Насправді, скептики можуть скільки завгодно говорити про падіння кількості учасників національного чемпіонату – ми маємо для них залізну відповідь. Так, кількість учасників зменшилась – але якість від цього жодним чином не постраждала. Фактично, в чемпіонаті зараз беруть участь лише ті, хто дійсно налаштований на боротьбу від старту до фінішу – про це свідчить і щільність результатів, і наявність вже чотирьох різних переможців протягом сезону.
Власне, запекла боротьба на «Галіції» почалась з самих перших, «глядацьких» спецділянок, які вже традиційно проходили вулицями Трускавця. Втім, порівняно з минулорічними «супер-спешиалами», цьогорічні заїзди мали дві суттєві відмінності. Перша – це погода: просто перед стартом трускавецький асфальт було рясно полито дощем, що додало перегонам видовищності, а глядачам – емоцій. Друга відмінність – більш жорстке суддівство в частині штрафів за некоректне проходження дистанції.
Пригадаймо: торік, під час супер-спешиалу принаймні один спортсмен, латвійський зірковий пілот Яніс Воробйовс, торкнувся машиною «бочки» – елементу дистанції, навколо якого мали об’їхати учасники. Тоді екіпаж жодним чином не було пеналізовано – хоча факт порушення ніхто не заперечував, оскільки відбулося воно просто на очах у численних глядачів.
Цього разу аж трьох пілотів – Степана Мазура, Руслана Топора та Бориса Ганджу – було оштрафовано за таку саму помилку, тобто торкання «бочки» кузовом автомобіля. Всі перелічені спортсмени отримали найгірший час проходження спецділянок у класі 4WD Open (приблизно на 20 секунд гірше, ніж в переможців). Покарання, хоча й відкинуло спортсменів в нижню частину протоколів, було не фатальним – і водночас, ми наголошуємо на цьому, абсолютно справедливим. Здається, що з ситуації, яка мала місце на першому етапі чемпіонату, було зроблено правильні висновки – і цього разу порушення не лишились непоміченими.
Звісно ж, основна боротьба мала розгорнутись наступного дня на гравійних ділянках поблизу Східниці. З початку першої секції здалося, що чинний чемпіон, Борис Ганджа, рішуче налаштований нагадати всім, хто в домі хазяїн: вже за два перші допи він повністю відіграв втрачене через п’ятничний штраф та вийшов на перше місце абсолютного заліку. Але тріумф був недовгим: вже на СД5 Борис перегрів гальма, що призвело до його виліту з траси та перевороту майже наприкінці спецділянки. Суттєвих пошкоджень, зі слів пілота, машина не отримала – але продовжувати боротьбу можливості не було.
Більше того, за декілька хвилин в тому самому місці не втримався на трасі і ще один титулований спортсмен, чемпіон 2017 року Руслан Топор! На відміну від Ганджі, він не поклав машину на дах, а лишився на колесах – але результат від цього кращим не став, оскільки Топор також був змушений здати контрольну карту та припинити боротьбу в гонці.
Таким чином, після майже синхронного сходу двох чемпіонів вся увага була сконцентрована на третьому та єдиному, хто продовжував боротьбу – маємо на увазі Олександра Козлова, абсолютного чемпіона України 2016 року. Як ми й прогнозували в анонсі гонки, львів’янин на рідних доріжках почувався більш ніж упевнено: після сходу Ганджі він вийшов на першу позицію і не віддав її нікому до самого фінішу. Відмітимо, що ця перемога стала для Козлова першою з 2017 року, коли він виграв… саме так, ралі «Галіція»!
Взагалі, потрібно визнати, що взаємовідносини Козлова та «Галіції» є доволі особливими. Саме тут, на львівських трасах, в далекому вже 2013 році відбувся дебютний старт Олександра в професійному ралі. З того часу Козлов сім разів виходив на старт домашньої гонки і тричі ставав її переможцем – тепер за цим показником він зрівнявся з такими легендарними спортсменами, як Володимир Петренко та Олександр Салюк-молодший. Уявіть, що у випадку, якщо Козлов виграє «Галіцію» ще й наступного року, він стане одноосібним рекордсменом за кількістю перемог на цій трасі!
Але крім історичного значення, результат Олександра має неабиякий вплив на ситуацію в турнірній таблиці. Так, лідерами чемпіонату все ще лишаються Юрій Хоміцький (136 очок) та Антон Корзун (130 очок), які на «Галіції» фінішували відповідно третім та другим. До речі, боротьба цих пілотів була неймовірно напруженою – відзначимо, що Корзун випередив Хоміцького лише на останній спецділянці, та й то на жалюгідні 4,1 секунди! Дійсно, у такі моменти розумієш, чому саме ці спортсмени вважаються головними претендентами на цьогорічний титул…
Але в той час, коли двоє фаворитів були зайняті з’ясуванням відносин між собою, Козлов, завдяки своїй перемозі, підібрався до них, як то кажуть, «на відстань атаки» – адже після «Галіції» в нього стало 93 залікові бали. Посунувши з третьої позиції Руслана Топора, Олександр фактично повернувся у чемпіонську гонку, з якої ми його так необачно викреслили в минулих публікаціях. І тепер, як би фантастично це не звучало, на титул претендують навіть не три, а одразу чотири пілоти!
На закінчення не можна не приділити увагу тому факту, що цьогорічна «Галіція» вигідно відрізнялась від решти гонок кількістю переможців на окремих спецділянках. Крім вже згаданих Бориса Ганджі та Олександра Козлова кращий час на різних допах показували Олександр Рогочий, Антон Корзун та навіть Сергій Потійко, для якого, доречі, це сталося вперше в ЧУ. Про що свідчить така статистика? Очевидно – про те, що було сказано на початку статті: попри невелику кількість учасників, нинішній чемпіонат тішить щільною боротьбою та доволі високим загальним рівнем суперників. І якщо вже доводиться обирати між кількістю та якістю, особисто ми надаємо перевагу якості.
Фото © Євген Хитрук, Тарас Ониськів, Віталій Козак
