Завдяки датам проведення, осіннє Ралі Лаузітц постійно приваблює багатьох пілотів з країн Балтії та Скандинавії, де в цю пору року національні чемпіонати зазвичай вже закінчено. Природно, що українці на цю гравійну гонку потрапляють дуже рідко; фактично, до сьогодні це було лиш раз – в 2016 році, коли екіпаж Тараса Кравченка та Юрія Кузьмінова посів тут сьоме місце як в абсолюті, так і в заліковому класі RC2. В ту пору хлопці ще продовжували співпрацю з латвійською командою Dynamic Sport, що й пояснює такий незвичний вибір гонки.
І от, сім років потому, на німецькому Ралі Лаузітц знов стартував український екіпаж, і знов за підтримки балтійської (але тепер вже литовської) команди ProRacing. На цьому, власне, спільні риси закінчуються – адже зараз ми говоримо про жіночий екіпаж у складі Надії Соболевої та Тетяни Кравцової. В останньому довоєнному чемпіонаті України Надя завоювала любов вболівальників кількома подіумами та перемогою на Ралі Ворота України – але після цього, з очевидних причин, настала велика дворічна пауза.
«Головною метою старту в Німеччині для мене було зрозуміти, чи здатна я взагалі повернутись до виступів в ралі, – пояснила проекту «Ралі в Україні» Надія Соболева. – Ми досить продуктивно провели час перед гонкою; на жаль, тести автомобіля довелось через форс-мажорні причини відмінити, але натомість ми мали можливість попрацювати зі стенограмою. І, забігаючи наперед, я можу сказати, що за підсумками цього ралі я дуже чітко окреслила для себе коло тих завдань, яким потрібно приділити увагу в майбутньому».
Насправді, коли стало відомо, що тести довелось скасувати, старт в складній гравійній гонці почав видаватись дещо авантюрним – адже до цього Надя сиділа за кермом прототипу Skoda Fabia Rally2-Kit лише пару разів. Певною мірою, за словами спортсменки, допомогло те, що двигун нової машини, аналогічно до її старенької «вісімки», також «любить» високі оберти (на відміну від турбомотора, наприклад, Lancer Evo, де робоча зона лежить в іншому діапазоні). Тож призвичаїтись до незнайомої техніки було трохи легше, ніж якщо це була би машина старого класу N4.
«Чесно кажучи, я б не назвала цю гонку суто гравійною, – зізнається Надія. – Наприклад, перша ж 21-кілометрова спецділянка «подарувала» нам всі можливі дорожні покриття: і асфальт, і гравій, і грунт, і глину. Аналогічна ситуація була й на решті ділянок – можливо, лиш одна чи дві обійшлись без асфальту. На додачу до цього, кількість 90-градусних поворотів тут просто зашкалювала, причому між такими поворотами зазвичай не було жодної відстані. «Лівий на правий на лівий» і так без перерви. Ну й довершував картину той факт, що два проїзди по цій СД мали проходити в темряві, тож я вперше в житті їхала з «люстрою».
Підступна спецділянка Sprey – якраз та сама, 21-кілометрова – почала підкидувати українкам сюрпризи ще з початку ознайомлення, коли вони в напівтемряві загубились і досить довго прив’язувались до легенди. Та й в гонці на цьому допі Надія та Тетяна двічі вилітали, глохли, повертались на дорогу, забували увімкнути ALS тощо. І все ж, хоч і з величезним відривом від лідерів, обидва рази проїхали її з результатом, який дозволяв триматись в середині залікової групи RC2.
«Не можу сказати, що я їхала, аби доїхати, – коментує гонку Надія Соболева. – Навпаки, мені потрібно було відчути можливості машини, дистанції гальмування і таке інше, тому подекуди ми пришвидшувались, може, навіть більше, ніж потрібно. Але багато поворотів проходили занадто повільно, навіть без ручника. Звісно, ми втрачали час – але набували досвіду.
Загалом я у захваті від автомобіля, який вибачає майже всі помилки завдяки чудовій підвісці. Він напрочуд легко керується – після 100 км допів я настільки добре почувалась фізично, що могла б продовжувати ще. Також маю відзначити чітку роботу команди, яка повністю охопила нас турботою і супроводжувала в будь-якій незнайомій ситуації. В підсумку гонка пройшла дуже спокійно та комфортно; ну а кубки за перемогу в жіночому заліку остаточно додали нам позитиву».
Що ж, формальний результат «великих тестів», як називає цю гонку сама Надія – 19 місце в абсолютному заліку, 14 в заліку European Rally Trophee та 6 в заліку RC2. Ну, а неформальний – впевненість у власних силах, яка знов повернулась до екіпажу.
«Я вважаю, що на цьому автомобілі – якщо навчитись добре ним керувати – можна показати дійсно гарні результати, – підбила підсумок свого виступу Надія Соболева. – Не хочу будувати якісь далекі плани на наступний рік, тому що, перш за все, в нас є бажання провести кілька зимових тестів. Ось тоді й будемо приймати рішення щодо подальших виступів. Головне, що тепер я знову вірю в себе».
Фото © EWRC, Rallyesportphotos
