Ідея проводити в Криму гравійно-грунтові гонки існувала досить давно – так, ще наприкінці минулого сторіччя окремі гравійні спецділянки входили до маршруту ралі «Ялта», яке тоді було етапом чемпіонату СРСР. Втім, і тоді, і за часів незалежності України Крим довгий час розглядався переважно, як територія асфальту – в першу чергу, через наявність унікальних серпантинів, що вели від Ялти через Соколине вгору та через Орлине та Оползневе назад, до узбережжя. Цілком зрозуміло, що внаслідок цього більшість вітчизняних та закордонних спортсменів під словосполученням «кримське ралі» розуміли виключно асфальтові траси.
Аж ось на початку 2012 року Автомобільний клуб «Крим» на чолі з Сергієм Любімовим вирішив подивитись на ситуацію з іншого боку. Завдяки теплому клімату, Кримський півострів міг прийняти в себе ралійні змагання раніше, ніж будь-яка інша точка України – фактично, таку можливість можна було розглядати вже з середини березня. І, якщо створити для цього гравійну або грунтову трасу, чимало спортсменів з радістю скористувались би можливістю розпочати підготовку до сезону саме таким чином.
Так чи приблизно так міркували кримчани, заявляючи в календарі змагань Кубку України 2012 року ралі «Чорномор» – абсолютно нове змагання на грунтовій трасі довжиною близько 20 км, підготовленій спеціально для цього проекту. По своєму характеру, покриття дороги чимось нагадувало відому трасу «Зайчевське» під Миколаєвом – хіба що трохи більш каменисту. В рамках кубкового формату учасникам було запропоновано подолати змагальний відрізок чотири рази – по два в кожен бік.
Дебют «Чорномора» зібрав не так багато екіпажів – всього 23 (втім, серед кубкових змагань 2012 року це був другий показник). Боротьбу за перемогу вели лідери тодішнього ралі, Юрій Кочмар та Тарас Кравченко; долю першого місця визначило колесо, пробите Кочмаром на СД3 – саме цей епізод змусив його поступитись Кравченку лідерством і фінішувати лише на другій позиції. Третє місце на подіумі посів Микола Чмих, для якого це було першим стартом на повноприводному автомобілі Subaru Impreza.
Відзначимо, що, завдяки своєму місці в календарі, ралі «Чорномор» 2012 року стало місцем ще кількох цікавих дебютів. Крім згаданого вже Чмиха вперше на повному приводі стартували Олександр Біченко та Микола Кузнєцов (обидва Subaru Impreza). Також синхронно пересіли на більш сучасні автомобілі Станіслав Беседін та Ярослав Кадученко (обидва на Ford Fiesta різних модифікацій). Здавалося, що свою функцію «розігріву» перед великим сезоном гонка виконала на всі 100%.
Але того, що відбулося наступного, 2013 року, не міг очікувати ніхто. Друге видання ралі «Чорномор» було заявлено, як спільний етап двох гоночних серій – Кубку Криму та Кубку Лиманів. Не в останню чергу завдяки цьому кількість учасників сягнула неймовірних 65 екіпажів, що стало (і залишається понині) абсолютним рекордом для національних (тобто, не-міжнародних) змагань з ралі в Україні!
Цікаво, що, попри суттєво більшу кількість конкурентів в повному приводі (20 екіпажів в 2013 проти 8 в 2012), трійка призерів на дві третини лишилась незмінною: друге та третє місця посіли відповідно Юрій Кочмар та Микола Чмих. А от ім’я переможця змінилось: буквально на останньому допі, з перевагою в лічені секунди на перше місце вирвався досвідчений Володимир Петренко (власне, майбутній володар Кубку Лиманів того сезону).
Знов-таки, як і роком раніше, зашкалювала кількість цікавих технічних новинок – випробувати свіжі автомобілі на початку ралійного сезону схотіли Павло Гонтовий та Олексій Бершов, Дмитро Радзівіл та Андрій Зізак, Юрій Яковенко та Дмитро Борзенко, Олексій Долот, Іван Луценко та багато інших. Фактично, гонка, де кожне проходження пелотону тривало більше години, перетворилась на величезну виставку передових технічних досягнень українського ралі – і це було лише початком найцікавішого сезону в нашій історії…
Загалом, дві проведені квітневі чорноморські гонки остаточно переконали ралійну спільноту в тому, що грунтово-гравійне ралі в Криму – це дуже й дуже перспективна ідея. Фактично, комітет ралі почав рухатись в цьому напрямку ще в грудні 2012 року, коли вперше з радянських часів було проведено тренувальний збір на добре відомому Кабан’єму перевалі – одній з найцікавіших гравійних доріжок Криму. Попри незручну дату (як правило, в грудні більшість ралійної техніки перебуває на ребілді), на збір з’їхалось біля десятка спортсменів, деякі з яких протягом тренувального дня подолали дистанцію, порівняну з довжиною середнього ралі!
За результатами цього збору було прийнято революційне рішення – першим етапом ЧУ-2014 мало стати повністю гравійне ралі «Севастополь», одна зі спецділянок якого (довжиною понад 12 км) якраз і проходила б по Кабан’єму перевалу. Підготовка до цього змагання почалась ще в січні, а відбутись воно мало 29 та 30 березня – власне, так рано, як ніколи в ралійній історії України. Комітет ралі мав обгрунтовані сподівання, що можливістю розпочати гравійний сезон ранньою весною скористуються не тільки українські, але й зарубіжні екіпажі – оскільки ніде в Європі гравійних гонок в березні просто немає.
Але, як ми всі знаємо, відбутись цьому не судилось. 15 лютого 2014 року оргкомітет ралі «Севастополь» опублікував першу інформацію, анонсуючу нову трасу та деякі інші деталі майбутнього змагання. А вже 28 лютого, в останній день зими, комітет ралі FAU офіційно повідомив громадськість про відміну першого етапу Чемпіонату України 2014 року. Менш, ніж за місяць після того почалась окупація Кримського півострова, яка триває й понині – звичайно ж, що й ралі «Чорномор», з якого ми почали свою розповідь, більше жодного разу не проводилось.
Чи це кінець історії гравійних гонок в українському Криму? Сподіваємось, що ні…
Фото © Сергій Холодило, Олег Кужель, Сергій Жила
