Не враховуючи з десяток призових фінішів в окремих гонках, підсумки сезону для екіпажу вийшли цілком непоганими – чемпіонські титули в Латвії (клас LRC3), перемога в Кубку Балтійського моря та третє місце Івана Мішина в чемпіонаті Литви (клас LARC3). Саме до штурмана екіпажу, давнього друга проекту «Ралі в Україні» Івана Мішина ми й звернулись з пропозицією проаналізувати сезон, що минув, та порівняти його з попередніми роками.
«Ралі в Україні»: Ваня, давай почнемо з того, що сезон 2023 року став для вас рекордним, перш за все, за кількістю стартів. Як вважаєш, чи все правильно ви зробили з точки зору стратегії?
Іван Мішин: Так, погоджуюсь – в мене за рік було 14 стартів, у Сергія – 15 (бо він одне ралі проїхав без мене, з іншим штурманом). Раніше такого в нас не було, ми проїжджали в середньому 10-11 гонок за рік. Тож в цьому плані, дійсно, це наш особистий рекорд.
Щодо стратегії, то ми дещо змінювали її протягом сезону, виходячи з турнірного становища. Зимова частина, яку ми провели в Фінляндії, була дуже корисною з точки зору підтримки форми, їзди по сніжному покриттю. Потім була доволі довга перерва, після якої ми розпочали виступи в Литві та Латвії. І якось так доволі несподівано для нас склалось, що турнірні перспективи в Латвії на певному етапі почали виглядати кращими. Тож ми дещо підкорегували план виступів з огляду на це.
«Ралі в Україні»: Так, я пам’ятаю, взимку ти казав, що чемпіонат Литви є для вас пріоритетним…
Іван Мішин: На той час так і було – тому що ми орієнтувались на минулорічний регламент цього чемпіонату. Але в міжсезоння його було змінено, і ми опинились в одному класі з N- та А-груповими Mitsubishi та Subaru. Не скажу, що з ними не можна боротись на нашій техніці – можна, якщо ти Мартіньш Сескс. Але ми поки що не на тому рівні, тому шансів на титул в такій компанії у нас фактично не було.
Водночас, в Латвії ми могли змагатись в класі LRC3 з суперниками на рівній техніці – і не тільки змагатись, а й випереджати їх. З’ясувалось це майже випадково, коли ми проїхали Ралі Векпілс і виграли його в своєму заліку. Зізнаюсь, ми спочатку взагалі думали, що це ралі-спринт – адже дистанція спецділянок там складала всього 60 км. І вже потім, після фінішу зі здивуванням зрозуміли, що воно також входило до заліку «великого» чемпіонату з понижуючим коефіцієнтом 0,7.
«Ралі в Україні»: Коефіцієнт було застосовано саме через невелику дистанцію?
Іван Мішин: Так, вірно. Взагалі, коефіцієнти застосовуються в Балтії доволі часто – якщо дистанція менше норми, ти набираєш менше очок, і навпаки. Крім того, існують окремі коефіцієнти для зимових ралі.
«Ралі в Україні»: Тобі не здається, що це, з одного боку, справедливо – але з іншого суттєво ускладнює підрахунки очок в турнірі?
Іван Мішин: Абсолютно згоден. Під час підрахунків доводиться брати до уваги купу різних речей – кількість очок, кількість залікових етапів, коефіцієнти, бонусні бали за результат на Power Stage… До того ж, приміром, якщо сайт латвійського чемпіонату дуже оперативно оновлює стан турнірної таблиці, то про інші такого сказати не можу. Тому наприкінці сезону нам доводилось на папірцях рахувати, які шанси в нас та в конкурентів. Не скажу, що це дуже важко – але, дійсно, в голові не підрахуєш.
«Ралі в Україні»: Розкажи про Кубок Балтійського моря – що це таке і як ви його виграли?
Іван Мішин: Власне, це заслуга Егідіюса (Егідіюс Тутінас – керівник команди ProRacing, яка готує українському екіпажу техніку – прим. автора). Він ще на початку сезону пояснив нам, що це такий міжрегіональний кубок, до заліку якого входять по одному змаганню з Фінляндії, Естонії, Латвії та Литви. І оскільки ми все одно планували виступи в цих країнах, він склав наш календар таким чином, щоби ми взяли участь також в цьому Кубку. Зі словами – хто його знає, а раптом виграєте)). Так воно й вийшло, як він сказав.
«Ралі в Україні»: Могло щось в цьому сезоні скластись краще, ніж сталось?
Іван Мішин: Так, могло. Сергій міг також стати призером литовського чемпіонату – і, власне, до останнього допа останньої гонки він віртуально ним і був. В ході Ралі Утена наш головний конкурент, поляк Тимотеуш Абрамовські тримався на третій позиції в класі – і за таких умов ми ставали третіми в чемпіонаті. Але на останній спецділянці Абрамовські на кілька секунд випередив Гедріюса Фірантаса і став другим – і таким чином посунув Сергія на четверту сходинку за підсумками всього чемпіонату. А я знов, як і рік тому, лишився третім в заліку других пілотів.
«Ралі в Україні»: Якщо забути про «голи, очки та секунди» – чим ще цей сезон відрізнявся від попередніх?
Іван Мішин: Я б сказав, що головна відмінність – це мала кількість наших сходів. Лиш раз за весь рік ми зійшли через те, що вилетіли з траси, і ще двічі через технічні причини. Всі решту гонок ми довели до фінішу, і я вважаю це великим прогресом. Особливо порівняно з минулими роками, коли фініші та сходи в нас йшли просто один за одним.
«Ралі в Україні»: В чому причина? Можливо, щось в стенограмі змінилось?
Іван Мішин: Я б так не сказав. Фактично, ми не робили якихось радикальних змін в стенограмі. Водночас, ми дійсно багато над нею працюємо – постійно, на кожному змаганні. Ми не тільки вносимо виправлення під час другого проїзду на ознайомленні, але й потім, ввечері, передивляємось бортове відео, зняте під час цього ознайомлення. І також робимо правки. Іноді це дещо уповільнює нас в гонці – але, з іншого боку, сходів з траси дійсно стало менше, тож факт є факт.
«Ралі в Україні»: Скажи, у вас зараз є якась людина, яку можна назвати вашим тренером?
Іван Мішин: Якщо ти маєш на увазі саме процес водіння, то – ні, нема. Минулого року ми багато працювали з таким відомим тренером, як Йонас Дерешкявічюс, і це було дуже корисно та цікаво. Він приділяє багато уваги психологічному стану спортсмена, вказує на те, про що треба думати… і про що не треба). Також він допоміг Сергію підібрати правильні налаштування на гоночному симуляторі, і це також відіграло свою роль.
«Ралі в Україні»: То ви тренуєтесь на симуляторі?
Іван Мішин: Я – ні. Я пробував, але в мене нічого доброго не виходить. А от Сергій отримує від симулятора і користь, і задоволення.
«Ралі в Україні»: Можеш назвати якийсь момент, який був найскладнішим цього року?
Іван Мішин: Напевно, остання гонка, естонське Ралі Сааремаа. Я їхав його вже вп’яте в житті, і мушу сказати, що настільки складним воно не було ніколи. Конфігурація доріг плюс-мінус не змінилась, а от погода була – просто жах: туман, дощ, навіть град. Крім того, три перші СД проходили в темряві, тож видимість було практично нульовою. Думаю, це було одне з найскладніших ралі в моєму житті і точно – найскладніша Сааремаа з тих п’яти, що я бачив.
«Ралі в Україні»: Наступний сезон буде вже п’ятнадцятим в твоїй кар’єрі. Ти рекордсмен серед українських штурманів за кількістю стартів, маєш купу титулів та нагород. Скажи, ралі все ще приносить тобі задоволення? Чи ти вже втомився від нього?
Іван Мішин: Ралі – це все ще кайф. Так, я приїжджаю додому стомлений, особливо після двох діб дороги з Вільнюса в Одесу. Але проходить максимум тиждень – і я знов хочу в спортивну машину і на старт. Тож якщо питання в тому, чи не набридло мені – відповідь однозначно «ні». Я наразі не знаю, які гонки ми поїдемо наступного року, бо календарі ще не публікувались – але ми точно плануємо їхати й далі.
Фото © R&G Project, EWRC
