«Ралі в Україні»: Отже, ти кажеш, що головною проблемою протягом цього року для тебе був твій власний мозок. Боюся, це твердження заслуговує на більш детальне пояснення.
Антон Корзун: Залюбки. Перш за все, я маю розповісти, в якому графіку проходила більша частина наших змагань цього року. Отримавши документи на виїзд, я сідав за кермо і виїжджав з таким розрахунком, щоби опівночі бути на кордоні. Як тільки наступала відповідна доба, я перетинав кордон, спав кілька годин, потім сідав на літак і Того ж дня був в Португалії. Далі йшли два дні тестів по 100 км кожен, потім ознайомлення і, власне, гонка.
За деякий час я дійшов висновку, що проїжджаю за кермом так багато кілометрів, що коли настає час змагання, мій мозок вже не витримує навантаження. Вирішальною краплею став один цікавий експеримент, який ми провели за допомогою мобільного додатку, що фіксує параметри нашого руху спецділянкою – швидкість, початок та кінець гальмування тощо. Так от, в одній з гонок ми порівняли графік проходження шейкдауну з аналогічним графіком їзди по тому ж відрізку, який наступного дня був часткою змагальної дистанції. Вражаюче, але в гонці ми проїхали ту саму відстань на 9 секунд повільніше, ніж на шейкдауні!
«Ралі в Україні»: Можливо, під час гонки були гірші умови, освітлення тощо?
Антон Корзун: Ні, навпаки – дорога стала більш чистою, тобто ми мали би їхати швидше. Але за фактом програли самі собі. Це змусило мене замислитись і спробувати щось поміняти.
Власне, дві останні гонки сезону, які вже не входили до заліку чемпіонату, ми якраз і спробували провести за іншим графіком – а саме, прибрали з нього тести. І це далося взнаки: я миттєво відчув різницю. Тепер я виходив на старт гонки набагато свіжішім, і мій мозок легко справлявся з завданням.
«Ралі в Україні»: Тобто, можна сказати, що цього сезону ти навчився не перевантажувати свій мозок?
Антон Корзун: Не зовсім так. Скоріше, я навчився більше довіряти йому. Справа в тому, що раніше я ставився до ралі, як до математики – тобто до науки, яка підкорюється чітким правилам та законам. Можна сказати, що в мене були алгоритми – як діяти в тій чи іншій ситуації, на якій швидкості проходити той чи інший поворот і так далі. Але виявилось, що це абсолютно неправильно.
Пам’ятаю, колись Даша Бакай розповідала мені історію про те, як вона запитала в Саші Салюка, що їй робити в якомусь певному випадку. А він їй відповів – діяти по ситуації. І оце «діяти по ситуації» – насправді дуже важливо. Потрібно більше довіряти інтуїції, своїм відчуттям. Так, ти повинен мати добру стенограму, де всі однакові повороти мають бути однаково записані. Але не потрібно сприймати це, як комп’ютер – пілот має почути штурмана, а далі йому все підкажуть відчуття.
«Ралі в Україні»: Але що ж підкаже інтуїція пілоту, в якого бракує досвіду? Зараз маю на увазі не тебе, а якогось уявного початківця…
Антон Корзун: Так, вірно, накат дуже потрібний, це факт. І новачки, які його не мають, завжди хочуть мати якісь інструкції, чіткий алгоритм дій на кожен випадок. Це може здаватись якимось замкненим колом – але в певний момент потрібно знайти з нього вихід. Коли дуже багато думаєш під час гонки, є імовірність стати роботом. Ти наче забороняєш підсвідомості втручатись в твої дії – а потрібно якраз навпаки, дати підсвідомості свободу дій. Вона все зробить, як потрібно.
«Ралі в Україні»: Наприкінці сезону ти здивував нас всіх, проїхавши гонку з Кирилом Несвітом – відомим штурманом, який не виступав в ралі понад десять років. Що це було?
Антон Корзун: Справа в тому, що цієї гонки в нашому плані на сезон не було. Я вирішив її проїхати лише тоді, коли відчув, що мої експерименти з розвантаженням мозку дають свої плоди. Я хотів в цьому переконатись, тому ситуативно вирішив стартувати ще раз. На жаль, мій постійний штурман Павло Кононов взяти участь в цьому змаганні не міг через заздалегідь сплановану сімейну подію. Але Паша дуже мене виручив, фактично знайшовши собі заміну в особі Кирила, з яким вони постійно спілкуються.
«Ралі в Україні»: Це був для тебе дискомфортний момент? Адже ви з Кононовим провели разом понад 60 гонок, причому жодного разу з 2016 року склад екіпажу не змінювався…
Антон Корзун: Певною мірою це було незвично – інший голос, інші інтонації тощо. Але, як я вже казав, якщо мати добру стенограму та дослухатись інтуїції, то швидко їхати можна навіть з незнайомим штурманом.
«Ралі в Україні»: Можливо, це буде незручне питання, але нам його не оминути: скажи, яку мотивацію ти находиш для себе, аби займатись автоспортом під час війни?
Антон Корзун: Автогонщики – такі само спортсмени, як і інші. І так само, як легкоатлети чи футболісти, припиняючи виступати, ми ризикуємо не повернутись до спорту вже ніколи. Ти, напевно, багато разів чув від когось – мовляв, я цей сезон пропущу, але потім повернусь і буду ого-го! Ну й часто таке відбувалось насправді? Я думаю, приклади будуть, скоріше, виключеннями з правила. Скажу чесно – я вважаю себе досить цілеспрямованою та наполегливою людиною; але й я не певен, що зможу повернутись в автоспорт після двох чи трьох пропущених років.
Але це не головне. Головне те, що всі ми, кожен з нас, так чи інакше, раніше чи пізніше можемо опинитись на фронті. І я вважаю правильним використовувати той час, який поки що маю, на те, щоби розвиватись як людина і як спортсмен. Інакше в якийсь момент я озирнусь назад і спитаю себе – чому я не займався тим, що робить мене кращим? Чому я сидів вдома і втрачав цей час?
Ну й, зрештою, варто сказати, що під час всіх гонок в Португалії ми чітко ідентифікували себе, як український екіпаж – від розклейки машини до прапорів тощо. Розумію, що це не так гучно, як матчі футбольної збірної – але ми робимо те, що можемо.
«Ралі в Україні»: Твої слова звучать переконливо – але ж більшість українських автоспортсменів зараз не мають жодної можливості брати участь у змаганнях…
Антон Корзун: На мою думку, цю ситуацію потрібно терміново змінювати, інакше ми ризикуємо втратити автоспорт взагалі. Багато спортсменів, з яких складався пелотон перед війною, вже до гонок не повернуться. Молодь через зрозумілі причини в спорт не приходить. Організатори, не проводячи змагань, не можуть втримати навколо себе свої команди. Мені здається, якщо в 2024 році в Україні знов не відбудеться жодних ралійних змагань, це може стати фатальним для спорту.
«Ралі в Україні»: На жаль, ралі – одна з найскладніших автоспортивних дисциплін з точки зору організації та підготовки трас…
Антон Корзун: Я знаю, але все одно – потрібно знаходити можливості, шукати простіші формати змагань. До прикладу, остання гонка цього року, яку ми проїхали в Португалії, проходила протягом одного дня, включно з ознайомленням. Дві спецділянки, кожна з яких повторювалась тричі. Якщо це не вбиває машину – це абсолютно прийнятний формат для наших умов.
Потрібно позбавлятись стереотипу, що ралі неодмінно має бути великою та гучною подією. Проводити короткі спринти, паралельні гонки, гірські гонки – все, що можливо організувати в наших умовах. Нічого не робити – це не варіант. Ми й так добре знаємо, що буде, якщо нічого не робити. Треба шукати нові шляхи та варіанти, інакше автоспорт просто закінчиться.
Фото © BeFast MotorSport
